Кін. 04.1901 р. До П. Г. Житецького

Вельмишановний добродію!

Користуючись ласкавим дозволом проф. Грушевського, долучаю до його листа й від себе кілька слів. Поперед всього дозвольте мені висловити свій щирий жаль на те, що моя рецензія справила Вам таку прикрість. Я так високо поважаю Вас, так щиро ціню ту прихильність, з якою Ви поводились зо мною в часі мого гостювання в Києві, що думка – образити Вас – не могла прийти мені в голову, і коли в рецензії вирвались мені деякі різкі слова, то вони були випливом більше мого живого темпераменту, ніж якого-небудь злого наміру.

Що я розбирав Вашу книгу не рівномірно, поминув те, що доторкало спеціально «Енеїди», а зупинився тільки на Вашім огляді письменства укр[аїнського] XVIII в., се вийшло з того, що рецензія була частиною реферату про нові праці над нашим письменством XVIII в.

Що інші розділи Вашої праці, які я міг тільки похвалити, обговорені коротше, се випливало з самої речі, так само, як і те, що я мусив найдовше зупинитися над розділом про уніатську літературу, яка, по моїй думці, вимагала була детальнішого і глибшого оброблення. Дозвольте мені не входити тут у деталі; надіючись, що нам обом прийдеться ще поговорити про се питання прилюдно в «Записках» і там я постараюсь сказати докладніше те, що в рецензії міг сказати тільки загально.

Я бажав би тут тільки вияснити одну принципіальну справу. З Вашого листа бачу, що Ви вважаєте мене речником уніатського клерикалізму. Коли моя рецензія справді зробила на Вас таке враження, то мені приходиться глибоко вболівати над нею і заявити Вам, що такого наміру у мене не було і не могло бути. Я ані в житті, ані в теоретичних поглядах не маю з нашим уніатством нічого спільного, а вже виступати в науковім органі вченого товариства зі спеціальною обороною уніатського клерикалізму – се було би з мого боку і смішно, і грішно.

Коли що подиктувало мені в моїй рецензії деякі різкі слова і звороти, так се бажання трактувати справи унії і уніатської (як і всякої іншої) літератури об’єктивно, без упереджень і наперед повзятих поглядів. Коли я супроти Ваших речень про уніатську літературу покликав Ваші ж речення про православіє і його впливи, то не для того, як коли би хотів сим сказати Вам щось нового, а тільки на те, щоб по змозі зрівноважити Ваші осуди про одну й другу сторону. Я дуже добре розумію, що справа культурного значення православ’я й унії і їх боротьби у нас дуже важна і дуже заплутана, і твердо переконаний, що повне наукове порішення сього спору можливе тільки на щиро науковім, безконфесійнім грунті. Такою думкою була подиктована моя рецензія, і я певний, що коли б не стилістичні похибки, допущені мною, то й Ви самі, холодно прочитавши мою рецензію, не знайшли би в ній ніяких спеціально конфесійних предилекцій.

Бажаючи, щоб мої слова були для Вас, високоповажаний добродію, хоч частковою сатисфакцією за ту неприємність, яку причинила Вам моя рецензія, пишусь

Вашим покірником

Ів. Франко.

Примітки

Вперше надруковано: «Советская Украина», 1955, № 7, с. 151 (публікація Д. М. Іофанова «Неопубликованные письма Ивана Франко»).

Датується на підставі змісту та дописки до листа І. Франка, що належить М. Грушевському, в якій є така згадка: «В перших днях мая ст[арого] ст[илю] вийде т. 42 «Записок». За новим стилем згаданий том вийшов після 13 травня 1901 р.

Подається за автографом (ЦНБ АН УРСР, ф. НІ, № 71184).

…моя рецензія справила Вам таку прикрість. – Йдеться про рецензію І. Франка: П. Житецький. Энеида И. П. Котляревского и древнейший список ее (ЗНТШ, 1900, кн. 6, с. 24 – 41).

…в часі мого гостювання в Києві. – I. Франко зустрічався з П. Г. Житецьким у Києві в 1885, 1886 рр.

…з Вашого листа бачу… – Цього листа в архіві I. Франка не виявлено.

…виступати в науковім органі вченого товариства… – Маються на увазі «Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка».

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 166 – 167.