4.12.1901 р. До Є. К. Трегубова
| Львів | Львів, д[ня] 4/ХIІ 1901 |
Вельмишановний добродію!
Ви сердитесь на мене, що я показав Ваш лист Ользі і що вона наслідком того написала Вам неприємного листа. Боже мій! Якби Ви знали, скільки я перетерпів сими днями і після якої муки я показав їй Ваш лист, то, може б, простили мені. А утаїти його годі було, раз вона знала, що я пишу до Вас і бачила конверт Вашої відповіді, яку листонош приніс нам додому, а не до Наук[ового] тов[ариства].
Отсе пишу до Вас і знов вагаюся, що його робити і що почати. Ольга ще раз і ще раз рішуче заявляє, що в новім домі жити не буде, що пошукає собі якогось заняття, пороздає дітей бог зна куди і т. д. Звісно, се все фантастичні плани, але у мене в душі знов зароджується сумнів: яке право маю я видавати її гроші против її волі, знаючи наперед, що нам життя в тім домі не буде? Для мене особисто вистарчить одна кімната, діти знайдуть собі долю в світі, а брати на свої плечі тягар сплати довгу банкового тай ще Ольжиного капіталу, сього мені забагато, се понад мої сили.
Значить, чи не ліпше буде тепер таки продати грунт і розпочату будову, і звернути їй гроші? Наше сімейне життя через сю нещасну будову сяк чи так розстроєне – боюсь, що розстроєне назавсіди, а поза тим усе інше тратить для мене всякий інтерес. Ольга в остатніх днях по прочитанні Вашого листа успокоїлася, але все її чуття сконцентрувалося на глибокій ненависті до мене, з якою вона зовсім не таїться. Зрештою, в її поведенні нема нічого такого, що вказувало б ненормальний стан. Може бути, що я своїм дотеперішнім життям з нею заслужив справді на її ненависть і погорду, а в такім разі й сей прояв її чуття був би зовсім нормальним, і се розв’язало б мені руки, звільнило б мене від дальшої одвічальності.
Я хотів у отсьому листі (як і в попередньому) просити Вас зміняти дальші 2 білети і прислати гроші через банк на адрес Грушевського, та тепер вагаюся. Ольга досі не знає, що один її білет змінено (я з грошей, переданих мені Лесею, видав 350 руб., решта ще лежить). Коли довідається, що я розпоряджаюся її приданим, готова справді розболітися. В такім разі краще не тикайте тих білетів, а я пошукаю тут купця на грунт і будову і постараюся розв’язатися з цілим крамом. Се буде найліпше.
Здоровлю Вас сердечно і ще раз перепрошую за прикрість, якої наробив Вам.
Ваш Ів. Франко.
Примітки
Друкується вперше за автографом (ЦНБ АН УРСР, ф. III, № 47397).
…переданих мені Лесею… – Є. К. Трегубов передав І. Франкові гроші через Лесю Українку, яка 29 – 31 листопада 1901 р., їдучи до Італії, перебувала у Львові. 15 листопада 1901 р. Є. К. Трегубов писав І. Франкові: «Спізнився й з грішми задля того, що курс на білети стояв дуже низький… Передаю ці гроші через п. Лесю…» (ІЛ, ф. 3, № 1611, с. 196).
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 193 – 194.