3.10.1907 р. До I. Д. Шишманова

Високоповажаний добродію!

Вибачайте, що обертаюся до Вас без належних Вам титулів, але їй-богу не знаю, які з Ваших титулів ще лишилися. Обертаюся ж до Вас із ось якою просьбою.

Вчора дістав я лист від проф. Бахметєва, приватний, але в конверті з друкованою маркою міністерства освіти і з запитанням, чи я згодився б обняти в Софійськім університеті кафедру славістики. Просить відповісти телеграфічно. Я й відповів, що готов обняти таку кафедру, але про деталі пишу йому лист, у якім підношу принципіальне питання, чи наш прихід (бо запрошено також інших людей) до Болгарії не викличе против нас загального обурення та огірчення тих, що покинули свої кафедри, та й загалом усеї публіки, що зробило б, очевидно, функціонування університетської машини зовсім неможливим.

З оцим самим питанням звертаюся й до Вас, високоповажний добродію, і прошу Вас подати мені інформації, наскільки мій приїзд до Софії може мати якісь реальні підстави і не викличе загального обурення і оскільки можна числити на те, що саме молодіж не привітає нас гнилими яйцями.

Я рад би віддати частину своєї праці Болгарії й болгарській науці, та все-таки не хотів би бути причиною можливих скандалів і розрухів. З тою самою просьбою обертаюся через Вас і до високоповажного проф. Милетича, якого я мав нагоду пізнати у Львові і провести в розмові з ним кілька приємних хвилин і якого прошу сердечно поздоровити. Мене ніщо не гонить зі Львова і до кафедри я не рвуся, маючи собі хоч скромне, а все-таки певне удержання з літературної і наукової роботи. Іти до Софії на гарячий грунт партійної боротьби мені б не хотілося.

Поздоровляю сердечно Вас і Вашу високоповажану паню, хоч не мав досі нагоди бачити її, і остаюсь

Ваш Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Літературна спадщина, т. 1. Іван Франко. К., 1956 р., с. 488.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1301).

…не знаю, які з Ваших титулів ще лишилися. – І. Д. Шишманов залишив тоді кафедру Софійського університету на знак протесту проти звільнення ряду професорів.

Вчора дістав я лист від проф. Бахметєва… – Бахметєв Порфирій Іванович (1860 – 1913) – російський фізик і біолог, професор університету в Софії (1890 – 1907 рр.). Його лист від 28 вересня 1907 р. зберігається в ІЛ (ф. 3, № 1628, с. 89 – 90).

Я рад би віддати частину своєї праці Болгарії й болгарській науці, та все-таки не хотів би бути причиною можливих скандалів… – У своїй відповіді на цей лист від 8 жовтня 1907 р. (ІЛ, ф. 3, № 1635, с. 381 – 384, 145) І. Д. Шишманов писав:

«…могу ответить только одно: не принимать предложенную кафедру. Во-первых, вопрос не только политический, а и моральный… Неизвестно ли Вам, что 40 профессоров университета были самым бесцеремонным образом брошены на улицу?.. Неизвестно ли Вам, что эти профессора борются не только за свое положение, но и за автономию университета, за правду и культуру? Неизвестно ли Вам, что студенты бойкотируют так названную новую профессорскую коллегию, подобранную из между самых обскурных гимназиальных преподавателей, не имеющих ничего общего с наукой?..

Очевидно, что Вы все это не знаете, иначе Вы бы и не ответили так скоро… Мой искренний совет после всего этого не может быть другой, кроме следующего: немедленно отказаться от предложенной кафедры, принадлежащей по праву какому-нибудь Милетичу или Цаневу. Не сделаете Вы это, в интеллигентных софийских кругах Вас встретят самым враждебным образом».

I. Франко зважив на аргументи І. Шишманова і не поїхав до Болгарії.

Милетич Любомир (1863 – 1937) – болгарський філолог, автор праць з історії давніх слов’янських літератур, професор Софійського університету, академік Болгарської Академії наук (з 1898 р.), її президент (з 1926 р.), член-кор. Петербурзької Академії наук (з 1901 р.).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 332.