21.08.1907 р. До В. М. Доманицького

Шановний пане товаришу!

Пишу Вам нашвидку, даючи знати, що Ваш лист дійшов до мене в Криворівні, де я живу отсе вже тиждень. Аж до мого повороту до Львова дальший друк Шевченка зупиниться. Спасибі за звістку про мордовцівські поправки, тепер буду знати, яким оком дивитися на них. Щодо Вашої уваги про «Вечерниці», то, не маючи під руками тут ніяких матеріалів (я не брав із собою жодних книжок на село), не можу Вам сказати нічого, тямлю лише, що в Вашій розвідці я вичитав, що буцімто ті рядки «Тарасової ночі», які уперве були надруковані в женевськім виданні, були вже друковані в «Вечерницях». Отже, се рішуче неправда, бо в «Вечерницях» була надрукована «Тарасова ніч» без того уступу, а тільки в нотці додано, що якийсь земляк із Праги обіцяв нам діслати уступ для заповнення сеї люки, але сього уступу не було. Зрештою сконтролюю ще раз сю дрібницю, вернувши до Львова.

Щиро гратулюю Вам з увільненням від Вашої баніції. Нехай такі божевільні випадки не сняться нікому!

Чув я, що Ви маєте дістати до рук для публікації збірку пісень Ходаковського. Чи не були б Ви ласкаві при нагоді списати мені (хоч по перших рядках кожної пісні, а де є титули, то й по титулах) увесь її зміст? Як, може, бачили, в «Записках» розпочав я ряд розвідок про весь комплект наших нар[одних] пісень і мені особливо було б пожадано мати під руками всі найстарші їх записи. Яка шкода, що пропали такі колосальні старі збірки, як Бодянського, Драгоманова (батька) і інші!

І чи не могли б Ви через кого пошукати в цензурнім архіві за оригіналом «Приказок» Номиса – адже в них уходила збірка Опанаса Марковича, що сама містила більше як 30000 приказок, коли тим часом увесь Номис має їх несповна 15000. Я бажав би по надрукуванні своєї збірки галицьких приказок зредагувати такий corpus українських, для якого маємо вже одну багату рукописну збірку (до 20000 н-рів), та було б конечно віднайти й Марковичеву.

Лист Ваш даю до прочитання М[ихайлові] Серг[ійовичу] Грушевському, який живе також тут, у Криворівні. Бувайте здорові!

Ваш Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: «За сто літ», 1930, кн. V, с. 291 (публікація М. С. Возняка «З приводу двадцятиліття «Кобзаря» в редакції В. Доманицького»).

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1065).

…дальший друк Шевченка зупиниться. – Мова йде про двотомне видання творів Т. Шевченка за редакцією І. Франка.

Спасибі за звістку про мордовцівські поправки… – Йдеться про різночитання в списку «Кобзаря», здійсненому в 1859 р. дружиною Д. Мордовцева Ганною Никанорівною Пасхаловою (? – 1866), які були відбиті Доманицьким у його виданні «Кобзаря» (Спб., 1907). У листі до І. Франка від 12 серпня 1907 р. В. Доманицький писав:

«Щодо мордовцівських поправок, то їх розуміється, не можна усіх приймати, хоч вони, безперечно, вийшли з автографа» (ІЛ, ф. 3, № 1614, с. 295 – 296).

Щодо Вашої уваги про «Вечерниці»… – У тому ж листі до І. Франка В. Доманицький писав:

«Я ще й досі не зібрався Вам одповісти з приводу уваги Вашої на стор. 54 Вашого видання, що я хибно показав на рядки 101 – 135, нібито вони надруковані у «Вечерницях» 1862 року. Але я ніколи цього не говорив… Про «Вечерниці» я кажу на стор. 28… про ті 26 рядків, що у Вашому виданні позначені «15 – 40».

«Вечерниці» – літературно-громадський тижневик, орган народовців. Виходив у Львові в 1862 – 1863 рр.

…в Вашій розвідці… – Йдеться про працю В. Доманицького « над текстом «Кобзаря» (1907).

…ті рядки «Тарасової ночі»… – У «Вечерницях» 1862 р., № 35, надруковано уривок із поеми Тараса Шевченка «Тарасова ніч» з такою приміткою до 14-го рядка поеми:

«По сім віршу наступає уступець думки, у виданні «Кобзаря» випущений, котрий нам переслав наш галицький чоловік, зостаючий тепер у Празі (чеській)».

Насправді, у женевському виданні «Кобзаря» вміщений той самий текст, що у «Вечерницях».

Щиро гратулюю Вам з увільненням від Вашої баніції. – За активну громадсько-політичну діяльність царський уряд засудив В. Доманицького до заслання, але замінив його примусовою еміграцією, строк якої закінчувався у серпні 1907 р. В. Доманицький у листі до І. Франка від 12 серпня 1907 р. писав. «Я цими днями дістав амністію, через тижнів 2 збираюся на Україну». Отже, І. Франко поздоровляв його із закінченням еміграції. Проте на Україну В. Доманицький не повернувся.

…збірку пісень Ходаковського. – йдеться про рукописну збірку народних українських, білоруських і російських пісень відомого збирача слов’янського фольклору Адама Чарноцького (псевдонім Зоріан Доленга-Ходаковський, 1784 – 1825). Доля спадщини З. Доленги-Ходаковського склалася так, що вона не була опублікована. В друкові з’явилася дуже незначна частина пісень, записаних Доленгою-Ходаковським (у виданнях пісень М. Максимовича, П. Лукашевича, М. Драгоманова та В. Гнатюка, невеличкі добірки в поодиноких журналах, у публікаціях пісень М. Гоголя).

Основна маса записаних З. Доленгою-Ходаковським пісень збереглася в рукописах записувача та копіях з його автографів. Із власноручних записів збирача відомі нині три збірники – два писані латинкою, один – російським правописом початку XIX ст. (найбільший – 1019 пісень, писаний латинкою, зберігається у Тернопільському краєзнавчому музеї, два інші в ІЛ (ф. О. Бодянського, од. зб. 118 і 189).

Найбільшим списком пісень із автографів З. Доленги-Ходаковського є копія О. Бодянського, початок якої зберігається в ІЛ (ф. 99, од. зб. 187), а частина у фондах Державного історичного музею СРСР (ф. 450, од. зб. 770). Названі рукописи покладені в основу видання: Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги-Ходаковського (3 Галичини, Волині, Поділля, Придніпрянщини і Полісся). К., 1974.

Як, може, бачили, в «Записках» розпочав я ряд розвідок… – Мова йде про серію досліджень І. Франка, присвячених окремим українським пісням, які друкувалися в ЗНТШ. Першими самостійними розвідками, присвяченими розгляду окремого пісенного сюжету, були Франкові статті «Козак Плахта, українська народна пісня, друкована в р. 1628» (ЗНТШ, 1902, кн. 3, с. 1 – 28) та «Пісня про Правду і Неправду» (ЗНТШ, 1906, кн. 2, с. 5 – 70). Від 1906 по 1915 р. І. Франко написав ще 47 розвідок про окремі українські народні пісні. В 1907 р. в ЗНТШ (кн. 1, с. 14 – 84) з’являються перші шість досліджень про українські народні пісні, уже об’єднані спільною назвою – «Студії над українськими народними піснями».

Як шкода, що пропали такі колосальні старі збірки, як Бодянського… – Йдеться про зібрання пісень українського і російського філолога-славіста, історика, письменника і фольклориста Бодянського Осипа Максимовича (1808 – 1877). О. Бодянський та його брат Федір Максимович Волинський (1812 – 1873) задумали на основі власних записів та записів інших збирачів (Я. Головацького, М. Максимовича, П. Куліша, З. Доленги-Ходаковського) видати збірку українських пісень узагальнюючого характеру. З різних причин цей задум не був здійснений. Тільки поодинокі пісні, записані братами Бодянськими в 1830 – 1850 рр. на Полтавщині, Київщині та Чернігівщині, з’явилися 1834 р. в збірнику М. Максимовича «Українські народні пісні», ч. І, в журналі І. Франка «Житє і слово» та «Етнографічному збірнику».

На сьогодні виявлено три рукописні збірки Ф. Бодянського: 1) «Наські українські саги, або малоросійські пісні» (Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР, ф. 1 – 5, од. зб. 406); 2) «Збірник пісень різного змісту із Східної України» (там же, ф. 29, од. зб. 43) та 3) невеличка збірка без назви (Велеснівський етнографічно-меморіальний музей В. М. Гнатюка); чотири автографи – записи народних пісень О. Бодянського зберігаються в його архіві (ІЛ, ф. 99).

Названі рукописи були покладені в основу видання: Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських. К., 1978.

Драгоманова (батька)… – Драгоманова Петра Якимовича (1802 – 1860), батька М. П. Драгоманова. Збірка його досі не виявлена.

…за оригіналом «Приказок Номиса». – Йдеться про працю українського етнографа, фольклориста, письменника і педагога Номиса М. (Симонова Матвія Терентійовича, 1823 – 1900) «Українські приказки, прислів’я і таке інше. Збірники О. В. Марковича і других. Спорудив М. Номис» (Спб., 1864).

Маркович Опанас Васильович (1822 – 1867) – український фольклорист і етнограф.

…своєї збірки галицьких приказок. – Мається на увазі видання: Галицько-руські народні приповідки. Зібрав, упорядкував і пояснив Іван Франко, тт. І – III. Львів, 1901 – 1910. «Галицько-руські народні приповідки» виходили як поодинокі томи «Етнографічного збірника» (тт. X, XVI, XXIII, XXIV, XXVII, XXVIII).

Лист Ваш даю до прочитання М[ихайлові], Серг[ійовичу] Грушевському. – У листі до І. Франка від 12 серпня 1907 р. В. Доманицький писав:

«Як побачите Михайла Сергійовича, то перекажіть, що лекції Антоновича так-таки мені з Києва і не прислали (я мав їх до друку виправити), то нехай потурбується – напише кому слід» (ІЛ, ф. 3, № 1614, с. 298).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 326 – 327.