[Рец.] И. Лучицкий. Крестьяне и крестьянская реформа в восточной Австрии

Іван Франко

(«Киевская старина», 1901, книжки за март и май)

Ми здержувалися з обговоренням сеї праці київського професора, дожидаючи її закінчення, та з не звісних нам причин вона увірвалась якось на самім вступі: як російська «История мысли» покійного Лаврова так-таки й не дійшла «до чоловіка», так і праця проф. Лучицького про знесення панщини в українсько-руських землях Австрії (бо їх головно мав він на меті) урвалася, не довівши ті краї навіть до Австрії.

Приходиться дуже пожалкувати, бо проф. Лучицький – один із спеціалістів селянських відносин у добі переходу з феодально-патримоніальних до ліберально-капіталістичних відносин, і нема сумніву, що до історії панщини й її знесення в східноавстрійських краях має відповідне підготовлення. Певно, для повного вичерпання предмета не можна обійтись без визискання урядових архівів, отже, щодо Галичини: у Львові не лише архіву намісництва, але також крайової табули та прокураторії скарбу, а у Відні старої Hofkanzlei і різних спеціальних міністерств.

Ми знаємо, що проф. Лучицький зібрав деякий рукописний матеріал, а спеціально визискав т[ак] зв[ану] теку Країнського, що переховується в рукописнім відділі бібліотеки Оссолінських у Львові і якої часткове використування розпочав був пок[ійний] Остап Терлецький (Іван Заневич) у своїй праці, друкованій у «Житі і слові», а потім окремою книжкою. Але сей матеріал, хоч і який цінний, се тільки крапелина в морі, та й то крапелина не зовсім чиста.

Ми знаємо напевно, що пок[ійний] Країнський, віддаючи свої папери до бібліотеки Оссолінських, уперед пересортував їх, а дещо, що «не надавалося до публічного вжитку», заховав у себе. Многоцінний матеріал, що тикається остатніх літ панщини в Галичині, містить у архіві львівського намісництва т[ак] зв[ана] тека архікнязя Фердінанда; ті папери мав у руках, але не використав д-р. Бр. Лозинський, пишучи біографію Голуховського. Та сяк чи так, ми не сумніваємось, що коли не повнотою матеріалу, то шириною погляду та критичністю в користуванні матеріалом і в освітлюванні фактів проф. Лучицький був би перевершив інших дотеперішніх робітників на тім полі.

Та частина праці, що опублікована досі, – се початок розвідки про панщину й її знесення на Буковині. Подавши короткий критичний огляд дотеперішніх праць про сю тему (розд. І), автор у розд. II дає досить докладно написаний образ життя селян під молдавським володінням, детально зупиняючися над розбором т[ак] зв[аного] хризова Гіки з р. 1766, що був вихідною точкою для пізніших законних постанов у селянській справі за Австрії. Образ сей доповнює розд. III, у якому спеціально обговорено аграрні відносини селян і те непорозуміння щодо прав селян, яке внесли німці, не знайомі з відносинами краю. Надіємось, що проф. Лучицький на сих вступних розділах не зупиниться і поведе свою працю далі.

Примітки

Вперше надруковано в ЗНТШ, 1902 р., т. 48, кн. 4, с. 23 – 24 (Бібліографія).

Подається за першодруком.

Лучицький Іван Васильович (1845 – 1918) – російський і український історик, професор Київського університету (з 1877 р.), член-кореспондент Петербурзької АН (з 1908 р.). Головна дослідницька проблематика – історія аграрних відносин на Україні і в зарубіжних країнах Європи. Рецензована І. Франком праця І. В. Лучицького не була продовжена.

…як російська «История мысли» пок[ійного] Лаврова… – І. Франко має на увазі книгу «Опыт истории мысли» (т. 1, вип. 1, Спб., 1875) Лаврова Петра Лавровича (1823 – 1900), російського дрібнобуржуазного соціолога і публіциста, теоретика революційного народництва.

… т[ак ] зв[ану] теку Країнського… – Йдеться про архів польського економіста і політичного діяча консервативного поміщицького табору Країнського Мауриція (1804 – 1885).

…бібліотека Оссолінських… – бібліотека при культурно-науковій і видавничій установі у Львові, відомій під назвою «Заклад народовий їм. Оссолінських» (або «Оссолінеум»). Бібліотека, як і сама установа, була заснована 1817 р.польським істориком і бібліографом магнатом Оссолінським Юзефом Максиміліаном (1748 – 1826).

…пок[ійний] Остап Терлецький (Іван Заневич) у своїй праці, друкованій у «Житі і слові», а потім окремою книжкою. – Мається на увазі праця українського публіциста, ученого і громадсько-політичного діяча Терлецького Остапа Степановича (1850 – 1902) «Знесення панщини в Галичині».

… біографію Голуховського… – Йдеться про Голуховського Агенора (1812 – 1875) – австрійського намісника Галичини протягом майже всього періоду з 1849 до 1875 р. Захищав класові інтереси польського шляхетства і переслідував український національно-визвольний рух.

…т[ак] зв[аного] хризова Гіки з р. 1766… – Хризов (від молдавського хрисовул) – пожалування, «золота грамота». Гіка (Григорій III) – волоський і молдавський господар, відомий в історії феодальним законодавством, яке збільшило панщину і категорично заборонило перехід селян від їх поміщиків.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 47, с. 246 – 247.