[Рец.] Ks. Dr. I. Warmiński. Andrzej Samuel i Jan Seklucyan

Іван Франко

Познань, 1906, стор. 550.

По безталанних або старомодним способом писаних працях Тросколанського та Фр. Моравського про історію Реформації в Польщі приємно прочитати отсю солідну книгу кс[ьондза] Вармінського, познанського вченого, про одного з перших діячів польського лютеранства, Яна Секлюціана.

Хоча кс. Вармінський переконаний католик і стоїть на ортодоксальному католицькому становищі, яке й зазначує зовсім спокійно й об’єктивно там, де того вимагає зміст його викладу, то се не чинить йому ніякої перешкоди в званні історика і дослідника історичних зв’язків, подій та людської психології. Кожний і найдрібніший факт він силкується освітити всесторонньо на основі першорядних документів та власних слів діячів того факту, даючи читачеві повну змогу виробити собі власний суд про річ, не раз значно відмінний від суду автора, інколи подиктованого ясно зазначеним становищем автора.

До того треба додати, що Секлюціан, один із ініціаторів реформаційного руху і один із перших авторів, що вживали польської мови в половині XVI в., був досі дуже мало відомий і як релігійний, і як літературний діяч і що його духову фізіономію приходилось авторові відтворювати з його праць та публікацій, захованих переважно в бібліографічних унікатах; до того він додав дуже старанні архівальні пошукування (при кінці праці додано 27 архівних документів та листів, що доторкаються особи Секлюціана).

Надзвичайна старанність і совісність аналізи Секлюціанових творів, яких лишилося до нас 20 штук, – се одна з найважніших прикмет книжки о. Вармінського і запевняє їй тривку вартість також для історика початків польської літератури.

Не треба забувати, що Секлюціан був одним із перших поляків, що з своїми ідеями і літературними працями звертався просто до народної маси її мовою і подавав їй не лише релігійну полеміку в протестантськім дусі, але також пісні духовні, розвідку про правопись, діалоги (між іншими «Rozprawa księdza z popem» про целібат, написана, правдоподібно, М. Реєм), переклади Письма Св[ятого] і т[ак] зв[ану] постиллю, відповідну до наших учительних євангелій, і тим обік протестантизму ширив також загальне зацікавлення до культурних та літературних питань, досі не відомих ширшим масам у Польщі.

Правда, старанною аналізою всіх тих творів і публікацій Секлюціана кс. Вармінський доказує, що вартість Секлюціана як письменника і мислителя дуже мала, що він був більше популяризатором чужих ідей, перекладачем і переробником чужих творів, але се не вменшує історичного значення сього чоловіка. Секлюціан був новатором з не одного погляду; вигнаний із Польщі, він осів у Королевці і, хоч сам чоловік незаможний, присвятив свої сили й працю видавництву творів, які вважав потрібними для польської публіки.

Автор закидує йому не раз нещирість у висловах, хоча те, що він цитує з його писань і листів, свідчить далеко корисніше про одвертість і правдомовність Секлюціана, ніж се признає йому автор. Звісно, треба міряти людей мірою їх часу; що ми вважаємо сьогодні мірою літературної правдомовності, одвертості та щирості, се зовсім іще не було обов’язковим у часах половини XVI в., в часах безлічі безіменних пасквілів та трактатів, а з другого боку, в часах, коли тиск духовної цензури робив неможливим у Польщі найменший вислів теологічних поглядів, не згідних з прийнятими тоді поглядами.

Характеристика сеї нетолеранції духовної цензури, яка в кожнім разі мала до своєї помочі королівські декрети та засуди немилих авторів на грошеві кари, тюрму, баніцію або й на смерть, – се дуже інтересний момент у праці о. Вармінського і рішуче перечить брехням новіших апологетів старої Польщі, буцімто Польща споконвіку була захистом для всяких вільнодумців, гонених і проскрибованих у інших краях.

Історія Секлюціана і його товариша, монаха Андрія Самуеля, якого позаочно засуджено на баніцію і смерть і якого писання, видавані в Липську, пропали безслідно, палені в Польщі катівською рукою, показують найкраще, що перші кроки польської Реформації були дуже важкі, а та толеранція, якої в другій половині XVI в. добилися реформовані завдяки протекції впливових магнатів, таких, як Горка в Познані та Радивили в Литві, не була ані повна, ані нічим запоручена і вже в початках XVII в. щезла безслідно.

Примітки

Вперше надруковано у вид.: ЗНТШ. – 1907. – Т. 78. – Кн. 4. – С. 211 – 212, за підп: І. Фр.

Подається за першодруком.

Вармінський (Warmiński) Ігнацій (1850 – 1909) – польський історик; священик. Автор праць з історії Реформації в Польщі.

Самуель (Samuel) Андрій (Анжей) (? – 1549) – польський письменник і релігійний діяч, прихильник ідей Реформації. Автор кількох катехизмів, виданих польською мовою.

Секлюціан (Seklucyan) Ян (між 1510 і 1515 – 1578) – польський письменник і видавець, прихильник ідей Реформації в Польщі. Автор праці «Визнання християнської віри» (1544), видавець першого перекладу Нового Заповіту, творів М. Рея та інших праць.

працях Тросколанського та Фр. Моравського про історію Реформації в Польщі… – Перед рецензією на працю Вармінського редакція «Записок НТШ» у цьому томі вмістила інші рецензії І. Франка: на книжку Тросколанського «Dzieje reformacji polskiej w latach 1556 – 1560, skreślone w związku z działalnością Andrzeja Zebrzydowskiego» (c. 209 – 210) і на працю Моравського «Arjanie polscy» (с. 210 – 211).

Горка (Гурка) Станіслав (1538 – 1592) – польський релігійний та політичний діяч, познанський воєвода, один із найбагатших магнатів Польщі; лютеранин.

Радивили (Радзивіли) – литовсько-білоруський князівський рід, великі землевласники в Литві, Польщі, Білорусії, Україні (на Волині). У XVI ст. були протекторами протестантизму.

Микола Легкий

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2010 р., т. 54, с. 713 – 715.