«Основи нової слов’янської політики» Бакуніна

Іван Франко

Отся програмова стаття Михайла Бакуніна не новість. Вона кілька разів друкована була в 1848 р., а власне перший раз у польськім перекладі в познанській газеті «Dziennik Domowy», потім у перекладі на чеську мову в пражській газеті «Wcela», ч. 75 із д[ня] 15 вересня, а відси в перекладі на німецьку мову в Йордановім журналі «Slavische Jahrbücher», 1848, ч. 49, ст. 257 – 260.

Новістю отсеї публікації являється її французький оригінал, писаний рукою самого Бакуніна в перших днях червня 1848 р. Сей оригінал тоді ж дістався до рук нашого земляка Івана Борисикевича, який у часі слов’янського з’їзду особисто познайомився з Бакуніним і під текстом його автографа дописав французькою мовою, що ся стаття була написана в часі бомбардування Праги.

Правдоподібно вона написана була трохи вчасніше і була предложена з’їздові, але не прийнята ним тому, що містила в собі програму, далеко ширшу від тої, яка мала б обіймати тільки австрійських слов’ян. Про се читаємо у вступі М. Драгоманова до видання листів Бакуніна до Герцена та Огарьова [Письма М. А. Бакунина к А. И. Герцену и Н. П. Огареву. С приложением его памфлетов, биографическим введением и объяснительными примечаниями М. П. Драгоманова. Женева, 1896. Украинская типография (ст. LV – LVI)] ось що:

«Бакунін подав з’їздові якийсь проект, про який сучасний чеський історичний огляд з’їзду (Historicka sprava о sjezdu slovanskem) говорить: «Проект Лібельта і Бакуніна не міг бути прийнятий тому, бо не відносився спеціально до слов’ян в Австрії, але звертав увагу також на інші, позаавстрійські галузі» («Časopis Českeho Museum» 1848, dil druhy, 12).

Тому що протоколи з’їзду не опубліковані, невідомо докладно, який був проект Бакуніна. Правдоподібно, він був уложений в дусі його статті, надрукованої тоді ж у газеті «Dziennik Domowy». Основа тої статті містить у собі проект заведення всеслов’янського собору, який був би посередником між різними слов’янськими племенами і усував би між ними всякі вчинки, противні ідеї братерства.

Вся та концепція слов’янського братерства не тільки утопійна для тодішнього, так само як і для нинішнього стану відносин, але також зовсім ідилічна і властиво не входила в політичні та конституційні подробиці питання, і з сього погляду уступає не лиш програмі Кирило-Мефодієвого братства Костомарова 1846 – 7, але навіть проектові Лібельта, предложеному пражському з’їздові 1848 р. Соціалістична тенденція виступає в проекті Бакуніна в формі бажання, аби кождий слов’янин мав право до частини землі на спільній слов’янській території, але й се бажання висловлено досить неясно».

Пізніший історик слов’янського з’їзду в Празі 1848 р. д-р Зденек В. Тоболька лише коротко згадує про сю програму Бакуніна, та й то недокладно, буцімто вона подана була з’їздові від Лібельта та Бакуніна [Dr. Zdenek V. Tobolka. Slovansky sjezd v Praze roku 1848. V Praze, 1901, ст. 159], коли річ зовсім очевидна, що її автором був сам тільки Бакунін. Ось французький текст сеї – не статті, але програми.

Примітки

Вперше надруковано в ЗНТШ, 1912 р., т. 109, кн. 3, с. 155 – 165.

Наукова публікація Франком повного тексту мовою оригіналу в супроводі українського перекладу одного з політичних творів М. О. Бакуніна мала засвідчити значне місце національного питання в суспільно-політичному русі слов’янських народів під час буржуазної революції 1848 р. В своїх коментарях Франко вказує на слабість основоположних принципів складеної Бакуніним програми, пройнятої не революційним, а релігійно-християнським спрямуванням. Разом з тим він критикує і М. П. Драгоманова за те, що той не оцінив бакунінської програми з врахуванням історичної обстановки її виникнення як документа з виразним відбиттям національно-визвольних прагнень слов’янських народів.

Подається за першодруком.

Бакунін Михайло Олександрович (1814 – 1876) – російський революціонер, один з ідеологів анархізму і народництва.

«Slavische Jahrbücher» (Jahrbücher für slavische Literatur, Kunst und Wissenschaft») – перший німецький журнал, присвячений вивченню розвитку слов’янської думки, заснований 1843 р. у Лейпцігу Йорданом.

…нашого земляка Івана Борисикевича, який у часі слов’янського з’їзду особисто познайомився з Бакуніним… – Йдеться про українського письменника і громадського діяча (1815 – 1892), який був делегований на слов’янський конгрес 1848 р. у Празі (Головною руською радою).

Герцен Олександр Іванович (1812 – 1870) – російський революційний демократ, філософ-матеріаліст, письменник, публіцист.

Огарьов Микола Платонович (1813 – 1877) – російський революціонер, поет, публіцист.

Лібельт Кароль (1807 – 1875) – польський філософ-ідеаліст, публіцист, політичний діяч.

«Časopis Českeho Musea» – науковий журнал, що виходив у Празі з 1827 р. під назвою «Časopis Musea Kralovstvi českeho», а в 1855 – 1919 рр. під назвою «Časopis spolecnosti vlastecheho Museum v Čechach» як орган чеського музею.

Зденек В. Тоболька (1874 – 1951) – чеський історик і політичний діяч.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 47, с. 405 – 416.