Біля 27.02.1884 р. До Уляни Кравченко
| Львів |
Дорога панно Юліо!
Я на всі вигади гадав, що Ви загнівались на мене, що так довго не получав від Вас листа. Я вже гадав, чи не хворі Ви, і якраз забирався писати до Вас, ущипнувши хвилю вільного часу, коли втім листонош приносить мені Ваш лист. Ну, богу дякувати, Ви ані не слабі, ані не загнівались на свого друга, котрий частенько-таки Вас згадує.
Але Ви спізнилися до цього н[оме]ра «Зорі» з своїми віршами – от що шкода! З тих, що Ви тепер при[слали], я вибрав (…) два, хоч один слабший. Зате вірш «Я ваша» (…) ага! прецінь я зловив (…) удався Вам: він, безперечно, є найліпший зо всього, що Ви досі написали, і буде окрасою нашої лірики. Не дуже тим гордіться, бо я зачинаю говорити компліменти. Але проте мушу Вам замітити, панно Юліо, що Ви на ховзькій дорозі! Покиньте етери, і фалі, і соловіїв, і мотилів – усе те дрянь, не варта Вашого пера, – глядіть на речі трохи реальніше, а то пісні Ваші швидко зовсім розплинуться в тони і перестануть бути зрозумілими для людей.
Посилаю Вам Шевченка «». Єсть се, по моїй думці, найкраща перла нашої поезії, – читайте її, і вчитуйтесь добре, і пильно придивляйтесь, як можна речі, на око прозаїчні, піднести до високої поезії, як можна малими средствами, кількома простими словами викликати велике враження. Для Вас конечне є студіум поезії руської реальної, Konopnicka заведе Вас на бездоріжжя.
Моя поїздка осталась безплідною: до згоди в Станіславі не прийшло, бо господарство запущене, видатків треба би надто великих, а у нас з батьком нема грошей, – а при тім орендувати не оплатилось би зовсім. Що далі буде зі мною, не знаю, прийдеться, бачу, сидіти дальше у Львові самотою та поневірятися між чужими людьми – доки? Бог знає. Вечерок за Шевченка буде аж десь коло 10 марта. Нині уряджує свій вечерок «Акад[емический] кружок» (…) буду. Декламувати не буду, здається, [боять]ся ще мене. Нехай собі. Вірша ніякого (…) ще, шкода праці.
Отсе чуть короткі і не потішні новини за послідні два тижні. Про мої ближчі особисті стосунки не пишу Вам, бо ті Вас не будуть обходити. А жаль, що Ви не могли досі приїхати. На 10 (лат[инського]) марта надіюсь Вас на всякий спосіб, мав би-м з Вами поговорити о деяких дуже важних речах, котрих написати не подоба. Якби Вам потрібно грошей на дорогу або до якого приготування, то напишіть без женади до мене – я постараюсь прислати. Тут деякі люди хотять Вас бачити, ну, а як хто обібрався грибом бути, то лізь у кошіль, т. є. коли-сте обібралися за поетку, to pokażcie się narodowi. A як же, панно Юліо!
Цікава буде для Вас річ, що тутки я сими днями відновив знакомство з одним вашим дуже милим знакомим, п. Гордієвичем. Дуже хвалив Вас, чи й Ви його?
Прощайте, а пи (…).
Примітки
Вперше надруковано: Іван Франко. Статті 1 матеріали, зб. 5, с. 159 – 161.
Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 4936. Лист пошкоджений, дата відсутня. Адресатка зазначила дату: «II.1884» [примітки Д. Лукіяновича до публікації листів І. Франка у кн.: Іван Франко. Статті й матеріали, зб. 5, с. 126].
«Я ваша…» – поезія Уляни Кравченко, опублікована в журналі «Зоря», 1884, № 5, с. 35.
Гордієвич Євген – педагог, писав і публікував вірші під псевдонімом «Нелін».
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 401 – 402.