26.04.1884 р. До М. П. Драгоманова

Ласкавий добродію!

Нині получив Ваш запізнений лист про мою колишню посилку, і получив його якраз в хвилі, коли приготовляв посилку для Вас. Правда, поки що я можу Вам післати не багато дечого, а то «Зорю» за 1883 і деякі н[оме]ри 1884, які у себе понаходив, – не гнівайтесь, що неповні, – Партицького нема, то й ні від кого наразі дістати, а як дістану, то й вишлю. Дальше шлю Вам 4 прим[ірники] «Boa Constrictor» і стільки ж «Жіночої неволі». Незадовго послідують і дальші посилки, скоро подістаю книжки, – обіцяти спеціально не буду нічого, щоб у разі несповнення не стягнути на себе Вашого гніву.

Лист Тургенева з Вашою заміткою я надіюсь напечатать конечно, під повним Вашим іменем, у «Зорі», коли Ви позволите, – зажду на Вашу відповідь. У «Ділі» вже обридло говорити.

Кружок розписав у Росію копу листів і не получив нічого. По моїй думці, Ви не зовсім справедливо сварите на кружок. Уважайте, що народ у ньому майже виключно бідний, зайнятий тяжкою працею на здобуття хліба, що вчитись їм (не виключаю й себе), так, як треба, ніколи і нівідки. Адже ж з власної шкіри ніхто не вискочить, а строго наукової роботи від початкуючих студентів котрий педагог стане ждати? Я думаю, що вже й то добре, коли хочуть вчитися, коли інтересуються, збирають матеріал. Помаленьку, чень, і до ліпшого дійдем. Адже ж і Ви, добродію, не все в один день провчили і не готовим з голови Юпітера вискочили.

А Ви ж колись були педагогом і не перестали – вірте щирому слову – ним і донині бути для нас. Так майте ж згляд на початкуючих! Я понімаю дуже добре, що Ваші обставини прикрі і тяжкі, що Вам важко дивитись на слимаковий хід нашого розвою, – але ж бо, добродію ласкавий, і нам зовсім не легко. Я міркую, що справа більше виграла б і охота до праці більша була б, якби ми від Вас частіше могли почути слова дружньої поради, ніж докорів. Правда, Ви досі, спасибі Вам, не оставляли нас без поради і своїх світлих вказівок, але всі вони заправлені таким гірким тоном, що не раз аж руки опадають. Чи воно так ліпше, не знаю.

На Ваші уваги о приповідках я згоджуюсь, треба буде відложити се діло набік. Книга Дюрінгсфельдів (Оттона й Іди) у мене є, – тут десь у бібліотеці є К. Wander, «Лексикон німецьких приповідок» у 5 томах, а свіжо я дістав Галлера повну літературу германських і романських приповідок.

Щодо Масляка, то, може, він і справді брехав передо мною, що написав до Вас. Він куди ходить, туди бреше.

О прочих речах писав я до Вас у передвчорашнім листі.

Кланяюсь Вам і поздоровляю щиро.

Ваш Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1. Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928 р., с. 69 – 70.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1330.

…получив Ваш запізнений лист… – Мається на увазі лист М. П. Драгоманова від 18 грудня 1883 р. [Матеріали для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1. Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928 р., с. 59 – 62]

Лист Тургенева з Вашою заміткою я надіюсь напечатати, конечно, під повним Вашим іменем, у «Зорі»… – М. Драгоманов у відповідь написав І. Франкові:

«Про лист Тургенева скажу, що тепер вже пройшла гаряча пора (спасибі «Ділу»), а крім того, я в «Зорі» не можу нічого печатати… «Іронія судьби» підводить так, що українофільський лист Тургенева буде перш усього напечатаний в Англії, куди цими днями буду писати статейку про свої спомини про Тургенева з листами, котрі я получив од нього. А «Зоря» вже хай бере з «Torthnightly Review»! Смішно це, та не в перший раз» [Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876 – 1895). Зладив і видав Михайло Павлик. – Чернівці, 1910 р., с. 71 – 72].

Лист було надруковано в «Зорі», 1885, № 21, с. 248 – 249. І. Франкові належить примітка до нього.

На Ваші уваги о приповідках я згоджуюсь… – У листі до І. Франка М. Драгоманов не радив учасникам Етнографічно-статистичного гуртка займатися збиранням і вивченням приказок з огляду на великий об’єм матеріалу і відсутність у гуртківців належного наукового досвіду в цій справі.

Книга Дюрінгсфельдів (Оттона й Іди) у мене є… – У бібліотеці І. Франка зберігається книга: Düringsfeld. Forzino, ethnographische Curiosi fällen. Leipzig, 1877. (Ida von (1815 – 1876) і Otto Freiherr von Reiusberg-Duringsfeld (? – 1876)).

Вандер Карл Фрідріх Вільгельм (1803 – 1879) – німецький педагог-демократ, автор «Словника німецьких прислів’їв і приказок» (1864 – 1880), численних статей на загальнополітичні і педагогічні теми, багатьох підручників і наукових робіт.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 419 – 420.