13.04.1884 р. До Василя Лукича

Дорогий друже!

На сердечне письмо твоє відповідаю коротко, бо хоч то нині неділя, у мене, проте, часу дуже немного. Для «Календаря» я надіюсь зладити дещо – готового поки що не маю ще нічого. А зладжу ось що. Крім одної або двох повісток вроді тих, які були давніше, хотів би-м дати також обширнішу роботу о «Знесенні панщини в Галичині і заплаті за панщину», роботу, з котрої незадовго маю мати відчит у читальні в Задвір’ї, а до котрої науковий матеріал весь уже згромаджений, і то, як знаєш, одна половина в статті о індемнізації, а друга половина становить одну главу моєї книги про Федоровича і була читана в Кружку етн[ографічно]-стат[истичнім]. З тих двох праць можна буде зладити гарну популярну роботу, дуже для нас потрібну. Не знаю тільки, коли би ти міг її від мене одержати, бо часу тепер у мене дуже скупо.

Я, здається, по святах покидаю «Діло», котре мене дуже мучить, і їду на літо на село, – була навіть думка якийсь час забавити у Вас у Болехові, – думаю, що ані твоя пані, ані ти, ані Муха не були б тому противні. Там була б найкраща пора зладити новели для «Календаря». Напиши, братику, коли повертаєте з Завалова?

На свята в Завалові помимо щирої волі бути не можу. Прошу передати від мене найсердечніші поздоровлення Вашому батькові, котрого я поважаю як свого власного.

Навроцького творів напечатано вже 3 листи, де міститься: «Руська родина» і «Весілля в Кутузові». Четвертий лист обійме: «Народні приказки», «Про козаків-запорожців» і «Критичні замітки», а іменно критику на ч[исло] І «Зірки», на «Монаха Стеб[ельського]», на Лит[овский] сборн[ик]» Матиці і на Шуйського «Polen und Ruthenen» (фрагм[ент]). Дальше підуть: резюме Ukraino, критика на Ант[оновича] і Драгом[анова], «Пісні», «Visum repertum», сатиричні фрагменти, полеміка з Пюрком, «Огнева сторожа», поезії, опис Калуша, «Як твориться польська історія», «Фейлетон», «Етнографічні записки, польські переклади дум народних», «Страчені становища» і др[угі] уривки. Перша часть, обнімаюча около 10 печ[атних] листів, буде брошурована окремо і пущена в розпродаж для здобуття фондів на дальше видавництво. Вийде вона на світ перед вакаціями.

«Руська бібліотека» готова, крім передмови, котру ладить Коцовський, за тиждень або найдалі два появиться в продажі.

Парт[ицький] не тільки думає передруковувати Шевч[енка], але вже й передрукував його, 7 арк[ушів]. Він хотів би видання «Зорі» вести, як кажуть, хитромудро, невеликим коштом. Я зачав для «Бібл[іотеки] «Зорі» ладити переклад Шекспірової «Бурі», але на поміщення сього року нема надії. Повість Кониського лежить. Він надіслав, крім неї і комедію, котру хоче подавати на конкурс «Бесіді»; якби «Бе[сіда]» заплатила, гроші пішли б на друк «Горовенка». «Жука» третьої частини також прислав пару аркушів.

Моє здоров’я, о котре питає твоя пані (за що я сердечно цілую її руки), не зовсім здорове – чуюся дуже змучений, matt und abgespannt, і груди починають боліти. Про женихання поки що нема мови, заждемо до ліпших часів – законні речі не вистинуть. Що діяти, не в ту, мабуть, пору ми родилися, щоб наші бажання сповнювались.

До Лепкого адрес: Л[епкий], питомець 4-го року сем[інарії] гр[еко]-к[атолицької] в Перемишлі.

Ще раз віддаючи чолом твоїй ласкавій пані, цілую тебе і Муху сердечно.

Ваш Іван Франко

Повертаючи з Завалова, будьте ласкаві привезти до Болехова також Шашкевичеву «Azbuku i Abecadło», треба мені переписати до дальшого тому бібл[іотеки], котрий думаємо видати разом з Коцовським і в котрий ввійде багато цікавого, переважно рукописного матеріалу. Здрастуйте!

І. Ф.

Примітки

Вперше надруковано: журн. «Україна», 1927, № 5, с. 99 – 100.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1114.

…сердечне письмо твоє… – Мається на увазі лист Василя Лукича від 10 квітня 1884 р. (Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1603, с. 149 – 152).

Я зачав для «Бібл[іотеки] «Зорі» ладити переклад Шекспірової «Бурі»… – Перекладу І. Франко не закінчив. Перекладений уривок опубліковано у вид.: Літературна спадщина. Т. 1. Іван Франко. К., 1956 р., с. 236 – 237.

Муха – так І. Франко жартівливо називав К. Попович.

Завалів – село біля Болехова на Станіславщині (Івано-Франківщині), де жив тесть Василя Лукича.

Повість Кониського лежить. – Йдеться про повість О. Кониського «», видану у Львові 1885 р.

…комедію, котру хоче подавати на конкурс «Бесіди»… – Згадувана комедія, ймовірно, «Порвалася нитка!», видана у Львові 1884 р.

«Жука» третьої частини також прислав пару аркушів. – Повість-хроніка О. Кониського «Семен Жук і його родичі» у двох частинах опублікована 1875 р. в журналі «Правда». Третя частина повісті (1876) загубилася на кордоні під час переправи рукопису в Галичину. Пізніше, на прохання І. Белея, який збирався перевидати повість, О. Кониський написав третю частину заново. Саме про неї і йде мова в листі І. Франка. Однак цей останній варіант третьої частини так і не вийшов у світ, оскільки І. Белей визнав його слабим, у чому переконав і автора.

«Бесіда» – власне «Руська бесіда», культурно-просвітницьке товариство української інтелігенції в Галичині. У 1862 р. у Львові при цьому товаристві було засновано музично-драматичний театр.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 409 – 410.