21.04.1884 р. До М. П. Драгоманова

Ласкавий добродію!

В важкий для себе час фізичної слабості і всіляких моральних ударів одержав я від Вас ласкаве письмо. Приступлю прямо до вияснення деяких справ, по поводу котрих Ви виразили мені свої гіркі чувства.

Лист Тургенева, котрий Ви прислали на мої руки для поміщення в «Ділі», я передав редакції і не можу приймати на себе відповіді за те, що вона задля якихось своїх резонів не напечатала його. Листа того у мене нема, я зробив тільки копію для себе і тоту пересилаю Вам по Вашому жаданню. Коли б мені удалось видобути оригінал, то я готов Вам його переслати. Поки що не прогнівайтесь і за копію.

Що тикається Етнографічного кружка, то Ви трохи несправедливо гніваєтесь, хоч, конечно, не знаючи, як справді було діло. Ви прислали мені реферат в тій цілі, щоб я прочитав його на зборі кружка яко походячий від Вас і під Вашим ім’ям. Я й зробив се. Що в «Ділі» не напечатано Вашого імені, а тільки Українця – за се також не відповідаю ані я, ані кружок, – тільки редакція «Діла». В «Ділі» не печатається цілих протоколів кружка, а тільки деякі звістки, не походячі від заряду.

Впрочім, щодо печатания звісток о Вашім рефераті Ви, присилаючи його, нічого не згадували, – значить, я тут ні в чім не переступив Вашої волі. Реферат сам находиться в бібліот[еці] кружка і буде під повним Вашим іменем випечатаний в виданнях кружка. Надіюсь, що Ви не прогніваєтесь на мене, коли я з тих причин не можу відіслати Вам назад Вашого цінного реферату.

Що ж тикається тих планів, які Ви хотіли подати для кружка і віддумали, вбачаючи між ними а теперішнім напрямом кружка якесь провалля, котре мені прийшлось би замазувати, то я, признаюсь Вам, не знаючи Ваших планів, нічого тут не розумію. Я знав те, що я Вам написав про Ваш проект досліджування економічних спілок і громадського господарства в Галичині, – так тут Ви мене не порозуміли, коли твердите, що я написав, нібито «усе те увійде в програму про читальні і братства церковні». Так я не міг сього написати, бо прецінь же знаю, що ані читальні, а[ні] братства церковні спілками виключно економічними не суть.

Але почасти братства церковні входять на те поле, як можете міркувати з питань і як виразно показується з відповідей, які ми на ті питання день в день з різних боків дістаємо. Конечно, спілки економічні і господарство громадське вимагати будуть ще окремого спеціального розсліду, і за нього ми приймемось, коли буде зроблений розслід читалень і братств церковних. Всього нараз зробити не мож, тим більше що каса кружка ледве вистарчила і на випечатання сих двох квестіонарів. Ми надіємось, що видання Навроцького принесе нам хоч трохи дещо грошей, і для того всякі доходи кружка повертаємо на те видання, которого частина незадовго покажеться на світ.

Так само мушу вияснити по змозі і діло з посилкою книг. Я послав Вам перед трьома місяцями спору пачку, котру Ви, як дорозуміваюсь, одержали. А іменно послав два цілі річники «Зорі», одну брошуру Петрушевича, «Календар «Просвіти» і ще кілька книжечок (бачу, 3 чи 4) «Просв[іти]», «Беркута» і ще дещо. Невже ж Ви сього всього не дістали? Я ж в рівночаснім листі писав Вам, що всього посилаю. Інших речей не послав, бо не міг дістати. Ітак, не міг я дістати і досі брошур Заклинського, печатаних в справозданнях гімназійних, бо тих нема в книгарнях, не міг дістати «Зорі» за 1883, бо була в оправі, не міг дістати Петрушевича «Про Пантелеймона». Сими днями збираюсь вислати Вам другу посилку. «Зорю» за 1884 я тоді обіцяв висилати на тій підставі, що Партицький мені прирік висилати Вам. Швидко йому відхотілося – хіба се моя вина? А я поодинокими н[оме]рами висилати не можу, тож вишлю Вам тепер гуртом.

Що ж тикається грошей, про котрі Ви вичитали в «Ділі», то і тут «закавика» така, що, не хотячи вичисляти книжок, котрі Ви були ласкаві прислати для кружка, ми написали їх вартість; виручку кружок призначив на Навроцького, але виручка і досі ще ледве в часті виручена. Та не в тім діло, а в тім, що Ви, посилаючи книги, призначили їх для кружка, нічого більше не додаючи, – от я і віддав їх. Скоро раз віддав, так уже і не міг нічого більше з ними починати: о відкладанні чого-небудь на інші цілі не було мови. Я се говорю тільки для вияснення діла, але не для того, як коли б я вимагав від Вас чого-небудь за будущі посилки. Попередню посилку я вислав еквівалентом за присланий для мене комплект «Вольного слова», доповненням її буде й та посилка, котру лагоджу сими днями. Впрочім, я ж зобов’язаний Вам і від давніших часів і готов дальше посилати Вам, що буде моя спромога, з тутешніх видань. Між іншими я просив Шухевича слати Вам «Зеркало».

Щодо «Зорі», то я зовсім не ручу за неї: з Партицьким стараюсь мати якомога менше діла: даю йому рукопис і більше ні в що не втикаюся. Я сумніваюся, чи схоче він напечатати що-небудь від Вас або д. Вовка, – тим більше що «Зоря» виходить тепер так скупим об’ємом (лист в 1/2 місяця), що й думати годі о печатанні якихось ширших праць. Може б, Ви могли з Вашим етнографічним матеріалом заждати аж до часу, коли зачнеться видавництво нашого кружка, т[о] є[сть] десь до осені сього року?

Перекл[ад] «Кавказу» в «Magazin» я бачив і зладив о нім обширну звістку для «Діла», котра благополучно лежить оце вже два місяці, – колись буде напечатана, говорить ред[актор]. Я поставив обік Umlauft-ового перекладу, докладнішого, але тяжчого, свій, свобідніший по формі, але більше віддаючий духа Шевченкової поезії в німецькій мові.

Ви пишете, що посилаєте щось про пословиці, – де і коли? Я не дістав нічого.

Оце я задержався з висилкою Вам сього листа, щоб приписати оказію, яка лучилась з Вашою посилкою. На коморі її отворили і, побачивши книжки з Вашими підписами, задержали і переслали до поліції переглянути, чи нема чого забороненого. Нині по двох днях віддали-таки.

«Mélusine» цікава, але дуже дорога на такий худенький розмір. Краще вже пренумерувати хочби штутгартський «Kosmos», що сього року також отворив спеціальну рубрику для етнографії і критики біблійної.

Я тепер після зими, проведеної в досить поганих обставинах, чуюся значно ослаблений на силах і гадаю бодай на якийсь час емігрувати на село, хоч, конечно, не знаю, коли се буде могло наступити.

Засилаю Вам мої сердечні поздоровлення, остаюся Ваш щирий

Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1. Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928 р., с. 64 – 66.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1329.

…одержав я від Вас ласкаве письмо. – Йдеться про лист М. П. Драгоманова від 12 квітня 1884 р. [Матеріали для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1. Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928 р., с. 62 – 64]

Лист Тургенева, котрий Ви прислали на мої руки… – Мається на увазі лист І. Тургенева до М. Драгоманова, в якому висловлене прихильне ставлення до України [див. Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876 – 1895). Зладив і видав Михайло Павлик. – Чернівці, 1910 р., с. 71 – 72].

Українець – один із псевдонімів М. П. Драгоманова (у своєму листі він висловив обурення, що йому доводиться і «в конституційній державі під псевдонімами ходити», і просив прислати його реферат назад, як і допис із листом І. Тургенева [див. Матеріали для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1. Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928 р., с. 63].

…діло з посилкою книг. – У своєму листі М. Драгоманов з гіркотою дорікав І. Франкові, що він не прислав йому ні тих книжок, які просив М. Драгоманов, ні тих, які сам обіцяв вислати (брошури «Просвіти» та «Зорю»).

Заклинський Роман (1852 – 1931) – український письменник і літературознавець.

Перекл[ад] «Кавказу» в «Magazin» я бачив і зладив о нім обширну звістку для «Діла»… – Поему Т. Шевченка «» було надруковано у тижневику «Magazin für die Literatur in- und Auslandes» (1883, № 34) в перекладі Віктора Умлауфта фон Франквеля. Стаття І. Франка про цей переклад для «Діла» не була опублікована і тепер втрачена. Франків переклад «Кавказу» за життя поета теж не був опублікований [див.: Возняк М. С. З життя і творчості Івана Франка. К., 1965, с. 272].

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 416 – 419.