13.04.1884 р. До К. К. Попович

Ласкава пані!

Ваш лист, довго дожиданий, і втішив, і засмутив мене заразом. Значиться з нього, що Ви вже перед тим післали один лист до мене, котрого я не одержав, і тепер, не можучи діждатись моєї відповіді, пишете другий, підозріваючи мене – хоч без моєї вини – о недбальство і о легковаження Ваших слів. Знаєте, пані, мене болить се, що Ви так думаєте о мені, нібито я з таким оприкренням рад би спекатись кого-небудь на світі, а спеціально Вас. Будьте ласкаві, не пишіть другий раз у такім тоні, тим більше, що з моїх дотеперішніх листів Ви, чей же, могли догадатись, що Ваші листи мені зовсім не суть неприємні. На всякі письма я звик відповідати скоро, і се вважаю попросту обов’язком, – хіба що письмо вимагає довшого приготування.

Але недобрі Ви, пані! Були у Львові і не навідались як-небудь, не дали мені знати навіть о собі! Чи то так годиться? Я дуже радо був би передав Вам деякі книги, котрі могли б були Вам придатися, а котрих посилати по пошті якось не доводиться, та й, впрочім, і рад би був пізнати Вас особисто. Ну, але, видно, Ви мали на те свої причини, котрі я, хоч і не знаючи, мушу респектувати.

Не знаю, на що Вам придасться спис робітників «Діла», але позаяк Ви о се просите і секрету в тім нема ніякого, то я охотно вдоволяю Вашій просьбі. Ось вони, ті робітники:

Іван Белей, редактор, порядкує рукописи до друку і пише часом вступні статті («Нові хмари», всякі речі о єзуїтах, дещо о банку і деякі новинки),

Іван Франко, пише перегляд часописей, статті економічні і крайові (в минувшім році і тепер все о бюджетах, о «Pracy organicznej», «Воскресеніє чи погребеніє», «Польські газети о руськім вічу» і т. д.), також деякі новинки і деякі вісті літературні,

Кирило Кахникевич, пише політику заграничну і деякі новинки, а також часом статті о ділах педагогічних (о іспиті у василіянок, давніше допись з Волині, о «Руській бесіді» в Тернополі і т. д.)

і вкінці Антін Горбачевський, той, що давніше підписувався редактором, але ним ніколи не був, – пише політику австрійську.

Фейлетони пишуть різні люди: Листи з Полтавщини – Кониський, часом пишу я (що було о 1848 році, документ о школах сільських з 1842) і взагалі переважно люди посторонні. Чи вистарчить Вам се для Ваших цілей?

Ви бажаєте, щоб я зробив Вам ту утіху і попросив Вас о що-небудь. Виджу в тім Ваше щире серце, але Ви помиляєтесь, думаючи, що сповнювання моїх просьб принесе Вам велику утіху. Коли я о що попрошу Вас, так се стоїти Вас буде багато праці, хоч і буде не без користі для Вас самих. Для себе особисто я, розуміється, ні о що не смію просити Вас, бо і з якої рації? Але ось Вам мої просьби:

1) Ви, певно, одержали з «Ділом» і «Батьківщиною» уложені мною «Питання о читальнях і о братствах церковних». Будьте ласкаві о всім там порушенім написати якнайдокладніше і найобширніше і прислати на мої руки. Се Вам моя перша просьба, котру, надіюсь, Ви сповните для самої науки. Мушу Вам тут запримітити, що зав’язаний за моїм старанням Кружок етнографічно-статистичний принімає в члени всіх людей, котрі приречуть достарчувати йому матеріалів (пісень, казок, приповідок і пр.) і відповідей на квестіонарі – їх з часом буде видаватись більше – і платити по 10 кр[ейцерів] місячної вкладки. З часом кружок видавати буде свої публікації, в котрі входити будуть праці і матеріали членів. Ану-ко, зробіть початок і вступіть у члени (напишіть подання, на звич[айнім] папері, і пришліть, чи на мої руки, чи прямо до виділу Етногр[афічно]-статист[ичного] кружка, Скарбівська, ч[исло] 2, з долученням вкладки).

2) Заким ще Ви згадали мені, щоб я о що-небудь Вас попросив, я вже зробив се в моїм попереднім листі, жадаючи, щоб Ви прислали мені більше своїх поезій, коли у Вас є готові. Для чого Ви не ласкаві були сього досі зробити – не знаю. Нині тільки додам, що коли б у Вас було більше поезій і Ви, переглянувши старанно, прислали їх мені, то, може би, далося видати їх у «Бібліотеці «Зорі» окремою книжечкою (в 2 – 3 аркуші) – се було би для Вас ліпше, ніж розсипатись по н[оме]рах «Зорі». Подумайте о тім і напишіть непремінно. Я охотно прийму на себе працю над остаточною редакцією Ваших творів до друку, хоч, конечно, така редакція найліпше би дала зробитися спільно. Та нехай і так!

Ось Вам мої просьби, – як бачите, самі такі, за котрих сповнення я зовсім не буду мав потреби Вам дякувати, а котрі помимо того освітять мені Ваш характер. Напишіть ще, що було у Вашім попереднім пропавшім листі, – сли в нім взагалі було що для мене цікавого.

Стискаю Вашу руку,

Ваш щирий Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Іван Франко. Статті і матеріали, зб. З, с. 70 – 71.

Подається за автографом – ЛНБ, ф. 29, № 658, с. 7, 8.

Ваш лист… – Йдеться про лист К. Попович від 10 квітня 1884 р. (Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1618, с. 383 – 386).

…уложені мною «Питання о читальнях і о братствах церковних». – «Питання» були опубліковані в часописі «Батьківщина», 1884, № 13, 28 (16) березня, без підпису І. Франка.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 411 – 413.