19.06.1884 р. До К. К. Попович

Дорога панно Клементіє!

Не гнівайтеся, що я так пізно нагадую собі свою обіцянку писати до Вас, – не було часу. Був тут один українець, з котрим треба було ходити і балакати, – весь час забирав коли не він, то робота. Впрочім, я ще досі не зовсім потрафив зібратися з враженнями, винесеними з д[ня] 15/VI, не упорядкував в голові всього і боюсь, щоб чим-небудь не вразити Вас, а, противно, по можності затерти те з многих зглядів некорисне враження, яке Ви о мені в неділю мусили повзяти.

Дивна натура людська: в хвилі радості і розкоші душа, мов стривожена в клітці птиця, рветься кудись, відвертається, ослабає, стається нервовою і дразливою, гризкою та іронічною, а відтак, коли гарна хвиля минула, будиться жаль за тим добром, котре чоловік сам собі згірчив. В більшій або меншій мірі зо мною все було так – чим далі, тим в більшій мірі се показується. В тій хвилі блискавкою проникає мене догадка, для чого се так є і так мусить бути, – може, й ви догадаєтесь, але я сього Вам не скажу – нехай тоне в криниці забуття.

Одного тільки мені жаль, що я не міг настільки опанувати себе, щоб своєю іронією не робити прикрості Вам, не затруювати Вашої приємності, котра, хто знає, може, була першою приємністю Вашою, а на всякий спосіб в житті і Вашім, і моїм дуже рідко лучається. Впрочім, може, я помиляюся, – може, се для Вас не було нічим або, може, моя іронія не докучила Вам так дуже, – будьте ласкаві, успокойте сумніваючогося чоловіка!

Чи і коли буду міг бути в Жовтанцях, коли се Вам ще пожадане так, як мені, – того ще не знаю, се буде залежати: 1) від Вашого жадання, 2) від погоди, 3) від часу, вільного від роботи в «Ділі», а, з другого боку, догідного для Вас, коли б Ви не мали ані школи, ані чужих гостей, перед котрими б я мусив парадувати, що було б для мене прикро. Напишіте ж мені добре о всіх тих трьох точках, а я, з свого боку, скажу, що такий вільний час для мене був би, прим[іром], субота – неділя: можна б в суботу по обіді вийти, в Жовт[анцях] переночувати, а в неділю на вечір вернути. Напишіть мені також про дорогу, куди йти зі Львова і на які села, – бо я тут околиць не знаю.

Запевно, Ви читали в «Ділі», що про Вас згадували в Одесі на з’їзді слов[’янського] товариства, іменно в рефераті Феєрчака. Силоміць люди пруть Вас працювати літературно, чим більше, тим ліпше. Мушу Вам донести, що чимраз голосніші тут розмови про велику літературно-наукову газету руську, до котрої Ви могли б працювати більше, ніж до «Зорі», – і не задармо, а заробляти пером хоч вдруге стільки, що учительством. Прошу Вас затим, працюйте пильно, студіюйте, що можете! Я постараюсь прилагодити і принести Вам деякі матеріали для праць прозових, щоб Ви зробили пробу, бо уже коли хто обібравсь грибом бути, нехай же лізе в кошіль.

А надіюсь, що Ви не забули о моїй пораді гігієнічній, іменно щодо їди. Кажу Вам згори, такою, якою Ви тепер єсте, просто сказати «мухою», я й знати Вас не хочу і будущини ніякої для Вас не віщую – треба на серіо хотіти, на серіо їсти і на серіо працювати. Пам’ятайте, що й я се говорю на серіо! Ви знаєте, що у мене лишнього сентименталізму нема і я потрафлю додержати слова, – але знов надіюсь, що моє слово буде мати хоч крихітку ваги для вас, – а в такім разі, чей же, все буде добре.

Стискаю Вашу руку і засилаю Вам щире поздоровлення.

Ваш Іван.

Примітки

Вперше надруковано: Іван Франко. Статті і матеріали, зб. 3, с. 85 – 86.

Подається за автографом – ЛНБ, ф. 29, № 658, с. 28, 29.

Напишіть мені також про дорогу – від центру Львова до Жовтанців приблизно , тобто 5 – 6 годин пішого переходу. Дорога йде через села Малехів, Гамаліївка та Ременів.

Запевно, Ви читали в «Ділі», що про Вас згадували в Одесі на з’їзді слов’янського] товариства… – У статті «Одеське слов’янське общество» («Діло», 1884, 5 (17) червня) подано виклад реферату Г. Феєрчака про культурне життя галицьких українців. Тут читаємо: «Увагу на себе звернули також дві писательки – Юлія Ш[найдер] і Клементія П[опович]. Обі – непослідні таланти, як видно з їх стихів, поміщених в галицькій літературній часописі «Зоря».

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 459 – 461.