Поч. 11.1884 р. До М. П. Драгоманова

Ласкавий добродію!

Отсе я дістав і прочитав Ваш лист і, як він мене зрадував, того і сказати Вам не можу. Попросту воспрянув я духом і набрав надії, що все ж таки, чень, як-так удасться діло з новою «Зорею», коли Ви до неї обіцяєте своє постійне сотрудництво і приймаєтесь ласкаво за редакцію цілого відділу фольклору. Я, конечно, з найбільшою радістю пристаю на Вашу пропозицію передати ту часть під Вашу руку і не печатати нічого без Вашого поручения. Бодай можу бути певний, що та часть буде добре редагована і принесе честь газеті.

Так само радо приймаю і другу Вашу пропозицію – щодо печатания Ваших праць про Едіпа-Григорія і дві сестри і маю надію, що Етнографічний кружок візьме на себе кошт перепечатування цих праць в окремій книжці, так як «Братство» хоче перепечатувати роботу Терлецького.

Що тикається програми чи прокламації, то я побачу, як там буде треба, і коли нічо, так так і напишу, як Ви радите, загально, без страшних слів і страшних імен і, звісно, налягаючи не на націоналізм виключно.

Щодо правописі, то і тут, принимаючи етимологію, ми зовсім не з тим принимаємо її, щоб самі дорожили нею. Я гадаю навіть, що треба буде зараз в першім році давати деякі дрібнички і фонетикою, зразу вірші, відтак статті, присилані з України, поки публіка не привикне гаразд.

То само й з підписами. Розходилось би головно о 3 – 4 перші номери. Коли побачимо затим, що російська Україна поставить пренумерантів таку силу, на котру конче треба класти вагу, то тоді будемо і дальше таїтись, коли ж ні, то махнемо рукою і будемо підписувати повні імена кожного, хто того схоче. Звісно, що Терлецького я думаю поіменувати зразу, бо він, як Ви кажете, в Росії не заштемпований, а у нас навіть має велику симпатію. З Павликом трохи не так, але і те перемелеться.

Щодо критики біблійної, то і сам я рад би що-небудь замістити в будущім річнику «Зорі». Vernes-a, спасибі Вам, я одержав і «Melanges», і статтю в «Revue», і попрочитував, та й бачу таке, що найкращі (в «Melanges») статті про конечність критичної теології в школах і загалом статті більш педагогічні – ті писані з правдивим запалом, але для нас вони поки що не годяться. А резюме з Рейса – не скажу, щоб були слабші, але держані трохи надто коротко, «сжато» – у нас, здається мені, треба б розказувати обширніше, з великими цитатами з письма св[ятого], щоб читачеві усе було перед очима: і основний матеріал, і критика.

Я підбиваю Федоровича на те, щоб закупив коли не для мене, то для себе цілого Рейса, і надіюсь, що се буде зроблено, – а в такім разі я стрібую й сам по Рейсу ладити резюме: може, вони не будуть ані такі основні, ані такі талановиті, як Vernes-a або чиї другі, але будуть більш розжовані для вкусу нашої публіки, т[о] зн[ачить], надіятись, і хісна більш принесуть. Я вже писав Вам давніше, що бажав би ладити такі резюме якнайпопулярніше і за проводом європейських учених крок за кроком перейти ціле письмо св.

Сама політика тут наказує почати від Старого завіту, котрого міфи вже і між простим народом починають братись не зовсім дословно на віру, – бо вдарити відразу на євангелія то значило б, може, і попсувати справу. А так помаленьку можна буде переходити одну за другую ветхозавітну книгу, не чіпаючи ніби християнства, але тим сильніше впоюючи скептицизм, критичний погляд, – так що опісля і з Новим завітом легко піде. Коб тільки Рейса добути! Наші прокляті бібліотеки бережуться цілої єретицької літератури, а хоч що мають, то видати не хочуть. Що Ви скажете на те, що Штрауса навіть не хочуть давати до рук в читальні?

У мене ж є, крім присланого Вами Vernes-a та статті Зіса про потопу, тільки Schrader, «Die Keilinschriften und das alte Testament», Штрауса «Leben Jesu», якогось іншого німця Messias – «Sagen des Ostens», Гавстрата «Kleine Schriften», (до історії пізнішої) і записано Целлера «Apostelgeschichte» та Гільгендорфа «Apocryphe Schriften des neuen Testaments». Та ну про те. Коли буде Рейс і я, прочитавши його, зможу уложити план, в якім порядку і які підуть реферати про Біблію, то напишу Вам подрібно з просьбою, коли б того треба було, вказати деякі доповняючі книги по спеціальним частям.

Дивує мене те, що Ви кажете, що «Зорі» не получили нічого, окрім трьох номерів, в котрих є про потоп. Про потоп було в р. 1883, з того року я післав Вам цілий комплектний річник в двох рекомендованих пачечках, невже ж не одержали? З 1884, правда, я не знаю навіть чи послав Вам що-небудь, але річ тут така, що дуже немило мені драти очі Партицькому, котрий дуже нерадо слухає всього, що тикається номерів експедиції і пр. Скоро приїду до Львова, то постараюсь заслати Вам всі сьогорічні номери, а також «Бібліотеку «Зорі».

Я Вам, здається, котрісь книжечки вислав, але, оскільки нагадую, не вислав Калитовського видання руських апокрифів, котрі, може, будуть для Вас цікаві. О них я написав був до «Діла» рецензійку, та редакція більшу половину відрізала. Коли б Вас те інтересувало, то замічу, що рукопись одного апокрифічного казання (о початку світу, потопі і кінці світу) з XVIII віку, на церковній мові, є у мене – цікавий матеріал до праці про побожні легенди у нас. Легенди про кінець світу дуже подібні до тих, що в тій рукописі, живуть між нашим народом, у мене є одна записана з Нагуєвич.

Засилаючи Вам і Вашій родині своє сердечне поздоровлення, остаюсь Ваш щирий. Іван Франко.

Р. S. Я останусь в Вікні ще, може, зо два тижні. Досі майже цілий час нездужаю, але проте роблю колосально.

І. Ф.

Невже ж Белей Вам Устияновича не прислав? Пишу рівночасно до Львова до Коцовського – сей зараз вишле. Чи «Archivio delle Tradizioni» не схотів би з Новим роком за «Зорю» обмінюватись? От би гарно було – для нього ж інтерес, так як Ваші статті там будуть печататись.

А що тикається німецького перекладу Вашого «Едіпа», то жаль, що Ви не звернулись з тим до нас. Не для того, щоб дали кому заробити, – у нас найшлись би люди, котрі і задармо переклали б його. От і я сам як сидів два роки на селі, мав так багато часу, що був би залюбки се зробив. А німецькою мовою я владію зовсім не зле.

Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1. Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928 р., с. 98 – 100.

Лист є відповіддю на лист М. Драгоманова до І. Франка від 25 жовтня 1884 р. [Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1603, с. 325 – 336]. Написаний у селі Вікні незабаром після одержання листа М. Драгоманова.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1335.

Шрадер Отто (1855 – 1919) – німецький лінгвіст, автор праць про стародавні індоєвропейські мови.

Калитовський Омелян (1855 – 1924) – український педагог, співробітник галицьких журналів, діяч «народовської» партії, пізніше деякий час редагував «Зорю». Рецензія І. Франка на його видання апокрифів («Руська література апокрифічна», вийшла в «Бібліотеці «Зорі», як книга за 1884 р.) невідома.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 490 – 493.