5.11.1884 р. До О. Я. Кониського

Ласкавий добродію!

Поперед всього прийміть мою сердечну подяку за те, що Ви так радо і щиро зайнялись справою «Зорі». Я з свого боку, можу сказати одно тільки, що буду скільки мога старатись поставити «Зорю» так, щоб вона була і справді європейською по провідним думкам та поглядам, і справді нашою, українською, по реальному змісту, по мові і по духу.

Рівночасно мушу Вас щиро перепросити за те, що так довго відволік відповідь на Ваш ласкавий лист із 4 (16).X, поки аж і другий, писаний до Львова, не надоспів. Причина тому не моя ліность, ані неохота, але попросту неміч. Я досі ще в Вікні і плінений, і недугующий. Плінений тим, що щодня проглочую сотки листів та записок, себто читаю та ексцерпую, а недугуючий і з сидження, і з воздуха, і з їди. Тут кваплюся, щоб чимборше покінчити і вернути до Львова, де мені грозять відняти місце при «Ділі», роблю день і ніч, а тут доктор каже ходити, не сидіти, а тут вдобавок сльота і подільське болото, а передо мною стіл, завалений цілими стосами паперів, що душу гризуть. Додайте до того ще й цілковите отшельничество і цілковиту мовчанку, так як цілий день я майже нікого й на очі не бачу, живучи сам один у маленькім домику в огороді, – от і будете мати образ мого життя.

За Ваші щирі старання около «Зорі» я ще раз мушу Вам подякувати, а від себе додам ось що:

1) Запросини напечатаю, скоро тільки прибуду до Львова, в спосіб такий, що[б] не дразнити ні вашої цензури, ні нашої безтолковості, значиться, в спосіб загальний, даючи замість спеціальної програми спис статей, котрі або є готові, або обіцяні.

2) Щодо підписів я порозумівся з Д[рагомано]вим, і він пристає на те, щоб його не підписувати. А дає він нам для «Зорі» свою велику працю порівнюючу про «Едіпа» Григорія (Oedipus-Sage) і, крім того, обіцяє редагувати цілий відділ, тикаючий народної літератури. Щодо П[авли]ка і його «Вихори», то я з Вами вповні згоджуюсь, що П[авли]ка треба бодай зразу подати від псевдонімом, а титул повісті змінити. Тільки щодо Терлецького я думаю, що потреби такої нема, бо Терл[ецький] в Росії не звісний.

3) Щодо поданого Вами в посліднім листі плану огляду життя Галичини за 1884 рік, то я вважаю гадку ту дуже щасливою і міркую навіть, чи не добре би було (вважаючи на тісноту місця) посвятити все один н[оме]р переважно (не виключно) Галичині, а другий закордоновій Україні? Перший н-р, по-моєму, повинен запрезентувати Галичину, щоб на Україні могли пізнати нас, наше життя і нашу працю. Другий н-р можна буде посвятити Україні. Воно й задля цензури ліпше, бо все ж таки до галицьких фактів і поглядів вона не так-то легко причепиться, значиться, н-р легше пройде до рук людських.

Я верну до Львова около 15 (н. ст.) падолиста, швидше, мабуть, годі буде упоратись з Федоровичем, – скоро у Львові, так зараз же віддамся приготовуючим роботам около «Зорі» і почну писати листи по тим адресам, котрі Ви ласкаві були прислати мені. Тоді також і Вам напишу, подам адресу мого нового помешкання, куди можна буде висилати статті і письма. Чи д. Шульг[ін] пристає на печатания в «Зорі» його праці, котра лежить в ред[акції] «Діла»? Се цікаво мені знати, бо праця важна, окремо печатати її нема грошей, а оголошуючи її печатания в запрошенні, я міг би дуже зацікавити многих людей і в Галичині і на Україні. А Тов[ариство] Шевч[енка], чень же, схоче зробити з неї відтиск на свій кошт. Отсе будьте ласкаві розвідати.

Фотографії тепер – не прогнівайтесь – не шлю, а вишлю зі Львова нову. Вам і родині Вашій засилаю щире, сердечне поздоровлення.

Ваш Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: жури. «Життя й революція», 1927, № 4, с. 95.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 77, № 126, арк. 120 – 121.

…Ваш ласкавий лист із 4 (16).Х… і другий, писаний до Львова… – Маються на увазі листи О. Я. Кониського від 16 і 23 жовтня 1884 р.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 488 – 490.