10.07.1884 р. До К. К. Попович
| Львів | Львів, д[ня] 10 липня 1884 |
Дорога панно Климцю!
Я вже то раз сказав і тепер ще раз повторяю Вам, що я досить велику дурницю зробив, вандруючи до Жовтанець і сидячи в них так довго. Воно-то ніби й благодать, але така благодать, котра рівночасно й болить, а показуючи чоловікові вдалі цвітисту луку, тим прикрішою й непринаднішою робить для нього ту кам’янисту пустиню, по котрій йому судилось іти. Та, впрочім, менше о мене, мені се не першина терпіти, – але Вам! Я ніколи не міг би собі дарувати того, коли б затруїв Ваші дні, докинув гризоти і тоски до того і так не зовсім принадного життя, яке Ви досі провадили. Та що ж діяти, тепер уже жаль не поможе, – а, впрочім, може, воно й ліпше так. Поти пес не навчиться плавати, поки йому вода в вуха не наллється; поти чоловік не навчиться жити і з людьми обходитись, поки не натерпиться доволі. На всякий спосіб дуже приємною була б для мене звістка, як Ви живете і що поробляєте. Я бажав би, щоб Ви були здорові, спокійні, їли добре, уживали руху і працювали над поезією і літературою.
Що Вашої новелки вижидаю дуже – сього не потребую Вам і говорити. Тепер якраз є трохи вільного місця в «Зорі» – можна б напечатати, коли б що до чого було. Крім того, я зладив би переклад польський і переслав до Варшави в «Prawdu» або «Przegląd». Тільки поставтесь на ноги! Розказуйте живо, без сентименталізму і напущеного стилю. Чи я згадував Вам о тім, що варто б обробити історію того Гірболки, що палив село і котрого парубки забили? Се діло дуже а дуже цікаве. Скоро тільки зачнете такі речі писати і обсервувати, то побачите й самі, що чим далі, тим більше предметів буде Вам з усіх боків насуватися під перо.
Не розписуюсь широко, бо нема часу, роботи множество. Кінчу тільки запитанням: коли маєте гадку і надію бути у Львові, – не потребую й говорити Вам, що не тільки відповіді на те питання, але й самого сповнення відповіді дожидаю нетерпеливо.
Ваш Іван.
Примітки
Вперше надруковано: Іван Франко. Статті і матеріали, зб. З, с. 87.
Подається за автографом – ЛНБ, ф. 29, № 653, с. 33.
…Вашої новелки вижидаю… – В «Зорі» (1884, № 15-16, с. 117 – 119) друкувалась новела К. Попович «Не судилось».
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 463 – 464.