25.07.1888 р. До М. П. Драгоманова

Вельмишановний добродію!

Посилаю Вам під бандероллю наразі два екз[емпляри] «Товариша». Якби понадобилось більше, то будьте ласкаві зажадати. Д[обродію] Вовку посилаю в Париж. Скандально опізнила нас друкарня, та й то виготовила лиш 200 екз. Некрологи Ваші не могли вже піти до сього н[оме]ра; підуть до слідуючого.

Чи, по Вашій думці, не було б добре, якби Ви для слідуючого н-ра написали розбір Сводної літописі Петрушевича. Був би се добрий pendant до розбору Стодольського.

З журналу Кониського вийшли, як здається, nici, як каже поляк, а по-нашому – пшик. Кониський поїхав до Росії спасати Антоновича від наслідків свого власного політикування, а видавання журналу здав на Барвінського. Був тут Барвінський і говорив зі мною в суботу. Що ж показалося? Матеріалу, крім кількох кореспонденцій, нема, грошей ні копійки, а Кон[иський] виїхав з тим строгим наказом: зараз починайте друк, щоб на 1 сент[ября] був н-р готовий.

Та Барв[інський] не такий дурень. Він переходить до Львова і має надію взяти в свої руки «Зорю», значить, по його думці, ліпше ще два рази надуматись, ніж раз рішуче зірвати з народовцями.

Перед від’їздом писав мені Кон., щоб я просив Вас поспішати з написанням статті. Передаю Вам його просьбу – робіть як знаєте, але мені здається, що коли у Вас нема багато лишнього часу на викинення, то можете спокійно задержатися з писанням статті, аж доки не рішиться чи буде взагалі виходити «Правда», чи не буде [Не знаю, чи писав Вам Кониський, що статті Ваші і ще деяких других людей він думає друкувати анонімно?].

З «K[иевской] стар[ины]» є Вам така відомість, що редакція згоджується друкувати Ваші статті, тільки під іншим псевдонімом, ніж досі. Значить, будемо мати в нашій літературі о одного «многоуважаемого ученого» більше! Кумедна якась та редакція! Навіть мене просить на листах приватних до ред[актора] не підписуватися своїм іменем.

Щодо статей, засланих до попередньої редакції, то редакція теперішня нічого з тамтих матеріалів не дістала. Все находиться у попа Лебединцева, до котрого й просять обертатися. Я думаю се діло зробити так: напишіть Ви лист до попа, я напишу від себе (за тими матеріалами, які мені треба), і я пішлю оба листи до Трегубова, може, він згодиться піти та викопати від «його високоблагословенія» ті речі, бо листовно сумніваюсь, щоб ми чого доказали.

В оцю суботу ми виїжджаємо на якийсь час на село. Якби Вам прийшлось писати що до мене, шліть на руки П[авли]ка, а він мені передасть.

Хотілось би від слідуючого н-ра «Товариша» розпочати друк речей релігійних. То як радите: чи давати відразу Верна, чи, може, Ви пришлете на початок свій вступ?

Кланяюсь Вам і поздоровляю.

Ваш Ів. Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 269 – 270.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1391).

Некрологи Ваші не могли вже піти до сього н[омe]ра… – Йдеться про замовлені І. Франком М. Драгоманову для «Товариша» некрологи Л. Мечникова та М. Зібера. Автографи їх зберігаються в архіві І. Франка (ІЛ, ф. 3, № 1619, арк. 287 – 291).

…розбір Сводної літописі Петрушевича? – Йдеться про працю А. С. Петрушевича «Сводная галицко-русская летопись», хроніку історичних подій у Галичині та на Наддніпрянській Україні протягом XVII – XVIII ст. (1874, т. 1; 1887, т. 2, ч. 1; 1889, т. 2, ч. 2).

…до розбору Стодольського. – Йдеться про статтю М. Драгоманова «Науковий метод в етнографії» – критичний розбір праці О. Кониського (надрукованої під псевдонімом «О. Стодольський») «Етнографія Слов’янщини», Львів, 1887. Автограф статті зберігається в ІЛ, ф. 3, № 1619, арк. 271 – 286.

З журналу Кониського… – Йдеться про плани відновлення журналу «Правда».

Кониський поїхав до Росії спасати Антоновича… – В. Антоновичу в зв’язку з публікацією в газеті «Киевское слово» адресованого йому листа Д. Гладиловича загрожували неприємності.

…поспішати з написанням статті. – М. Драгоманову була замовлена передова стаття для журналу «Правда».

…редакція згоджується друкувати Ваші статті, тільки під іншим псевдонімом… – Статті М. Драгоманова публікувалися в «Киевской старине» за підписом «П. Кузьмичевский».

Все находиться у попа Лебединцева… – Мається на увазі Петро Гаврилович Лебединцев (1819 – 1896), протоієрей Софійського собору в Києві, брат померлого на початку 1888 р. редактора «Киевской старины» Ф. Лебединцева.

…виїжджаємо на якийсь час на село. – 28 липня 1888 р. І. Франко з родиною поїхав відпочивати у Карлсдорф (нині присілок с. Климець Сколівського району Львівської області).

…розпочати друк речей релігійних. – І Франко мав намір друкувати в журналі «Товариш» наукові праці з історії релігії (М. Верна, Ю. Вельгаузена та інших).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 171 – 172.