22.06.1888 р. До О. Ф. Франко

Дорога Олічка!

Журнальчик дістав, і велике спасибі тобі за твою догадливість, вона мене дуже тронула. Лист до татуся вислав ще вчора. В середу написав лист до о. Волянського в Шенандо, тут, у Львові, не говорив ні з ким о американських планах. Відповіді прийдеться, мабуть, довго ждати, ну, та все одно, заждемо. Ти помиляєшся, думаючи, що народовці тутешні можуть мати який-небудь вплив на рішення американців.

Вихід «Товариша» дуже дивує і безпокоїть народовців. Атмосфера тут стала ще душнішою і поганшою, ніж була. Всі дуються і дивляться вовком, а Громницький вчора дав мені до пізнання, що по виході першого номера «Товариша», котрий зараз треба буде заплатити, прийдеться нам переноситися до другої друкарні. Ну, та се для нас не буде страта.

Як буде з нашою поїздкою на село, я ще й досі не знаю. Тільки на всякий спосіб думаю, що тобі найліпше буде на іюль переїхати до Львова. Через іюль я ще побуду при «Kurj[eri]», а там побачимо, куди нам доведеться їхати.

Перший аркуш журнальчика вже готов, і я перешлю тобі його на показ, а також зашлю до татуся. Матеріалу, і то доволі інтересного, збирається чимраз більше. Вчора ми мали суперечку з Павликом на некрологу Доброграєвої, котрий він написав. Я спротивився витяганню (і то доволі неделікатному) її зносин з Коц[овським], а також називанню її без ніякого ближчого пояснення «соціалісткою». П[авли]к розгнівався, але комітет станув по моїм боці.

Ну, та се нічого, надіюсь, що гнів пройде. А некролог прийдеться, мабуть, мені написати, тим більше, що маю до нього доволі матеріалу.

Будь ласкава сказати Геньові, що похлопотати для нього о вільну карту було б для мене дуже приємно, але річ ся неможлива. З початком сього року вийшло розпорядження, котре ограничує видавання вільних карт редакціям виключно тільки для тих співробітників, котрих спис редакція з початком року предложила дирекції даної залізниці. Значить, навіть случайні коресподенти білета вільного дістати не можуть.

Пише мені батько і просить о гроші. Прийдеться вислати йому сьогодні, хоч у нас самих тепер потрібно було б тих грошей якнайбільше. П-к заплатив за обід і снідання аж до кінця іюля, так я буду міг тепер ще заплатити дещо й до друкарні, а скоро дістану посилку з Варшави, то зараз зашлю й пані Коб[ринській] рахунок. Проси її швидше присилати статейку. Пришли й ти свого медведя.

Цілую тебе щиро, моя голубочко, ураз із мальчиком, і кланяйся від мене всім знайомим. Адреси Коса я від Коц. не міг довідатися. Він живе на плацу Стрілецькім, але де саме – не знаю.

Твій Ів.

Примітки

Вперше надруковано: Літературна спадщина, т. 1, Іван Франко. К., 1956, с. 439 – 440.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1606, арк. 173 – 174).

Журнальчик дістав, і велике спасибі тобі за твою догадливість… – Йдеться про журнал «Neue Zeit»; О. Франко надіслала його до Львова наступного дня після від’їзду І. Франка з Болехова (ІЛ, ф. 3, № 1602, арк. 631).

Лист до татуся вислав ще вчора. – Цей лист І. Франка до Є. Трегубова невідомий.

…лист до о. Волянського в Шенандо… – Цей лист І. Франка невідомий.

Волянський Іван (1857 – 1926) – уніатський священик с. Острівчик на Тернопільщині, у 1884 р. виїхав до Америки з метою заснування там уніатської церкви і культурно-освітніх установ для емігрантів із Галичини. 1886 р. почав видавати у м. Шенандо (Пенсільванія) українську газету «Америка» і мав намір запросити І. Франка редагувати її.

Громницький Сидір (1850 – 1927) – український громадський діяч, адміністратор видавництва газети «Діло».

Вчора ми мали суперечку з Павликом на некрологу Доброграєвої… – О. О. Доброграєва померла в Ментоні від туберкульозу легень 2 червня 1888 р. У журналі «Товариш» з’явилася лише коротка звістка про її смерть. Написаний В. Коцовським некролог надруковано в «Зорі», 1888, № 11. У архіві І. Франка зберігається кілька листів О. Доброграєвої.

Будь ласкава сказати Геньові… – Євген Іванович Озаркевич (1861 – 1916), брат Н. Кобринської, просив І. Франка дістати йому через редакцію «Kurjera Lwowskiego» пільговий залізничний квиток до Відня (ІЛ, ф. 3, № 1602, арк. 687).

Пише мені батько і просить о гроші. – Йдеться про лист Франкового вітчима, Гриня Гаврилика з проханням допомогти в будівництві хати (ІЛ, ф. 3, № 1602, арк. 506 – 507).

…скоро дістану посилку з Варшави… – Йдеться про сподіваний гонорар за «Гаву» з «Kurjera Warszawskiego».

Пришли й ти свого медведя. – Як видно з листів О. Франко (ІЛ, ф. 3, № 1602, арк. 615, 632), йдеться про запис дитячої казки, зроблений О. Франко в Болехові.

Кос Андрій (1864 – 1918) – адвокат, в молодості знайомий і однодумець І. Франка. Збереглося десять листів А. Коса до І. Франка (ІЛ, ф. 3, № 1604, 1613, 1631, 1638).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 167 – 168.