10.05.1888 р. До О. Ф. Франко

Дорога Олічка!

З картки твоєї бачу, що ти все ще гніваєшся на мене, інакше не можу собі вияснити, як могла б ти писати до мене і не згадати ані словом про те, як ви заїхали з Наг[уєвич] до Болехова, яке здоров’я твоє і малого. Правду кажучи, я не зовсім добре розумію твій гнів, і розумів би його скорше в такім разі, коли б ти гнівалася на мене за занедбання обов’язку зглядом редакції, ніж за його сповнення.

З розпискою вийшло погано. Я аж в Дрогобичі пригадав собі, що взяв її з собою. Не знаючи видумати нічого ліпшого, я видумав таке: в Стрию лишив розписку у того касієра, котрому платиться за пакунки (вікно коло ваги), і просив його, щоб видав возик на другий день, коли хто по нього зголоситься, міркуючи що ви, як будете їхати, все-таки не залишите попробувати сього одинокого способу. Тепер бачу, що ви якраз про се не подумали, а звістити вас я не мав ніякої можності. Не знаю, що тепер діяти. Чи поїхати мені самому і відібрати возик – се могло би статися хіба аж в неділю – чи, може, поїде хто від вас. На всякий спосіб поїхати комусь треба. Напиши, що робити.

Я зайшов до др[укарні] ¾ на осьму, хоч порядно змахався, та все-таки поспів на час і добре зробив, бо Рев[аковича] рано не було. Получив множество листя. Лист від Мані посилаю тобі, при ньому було 10 руб. Сьогодні получив лист від татуся. Радить лагодити роман для «К[иевской] стар[ины]». Значить, коли не понадобиться мій приїзд в неділю, проси паню Кобр[инську], щоб прислала рукопис.

З романом сим у Варшаві вийшло таке, що він властиво був hors concours. Посилка попала в цензуру, там усе розпечатано і покликано редактора на допрос, одним словом, секрет розкрито. Я довідався про се случайно з третіх уст і зараз же написав в ред[акцію] «Kurjera Warszawskiego», по якого біса вона держить мій роман у себе півроку, і пригадав заразом про «Гаву».

Ти, може, чула, що Лопатинський в Роздолі умер. Ржегорж віджив, набрав надії, що йому удасться добитись до свого з Неонілою. Та не знаю, як воно вийде.

Дожидаю твого листа і цілую тебе разом з мальчиком.

Твій Іван.

Пані Кобринській і всім добрим знайомим шлю низенький поклін.

Примітки

Вперше надруковано: Літературна спадщина, т. 1, Іван Франко. К., 1956, с. 434 – 435

Цей і наступні листи було надіслано зі Львова до Болехова, де О. Франко із сином Андрієм гостювала з 9 травня до 1 липня 1888 р. на запрошення письменниці Н. І. Кобринської (хрещеної матері хлопчика – див. ІЛ, ф. 3, № 1607, арк. 119 – 121). І. Франко неодноразово відвідував сім’ю по суботах і неділях.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1606, арк. 175 – 177).

З картки твоєї бачу… – Йдеться про листівку О. Франко з проханням негайно надіслати квитанцію на здану в багаж дитячу коляску (ІЛ, ф. 3, № 1602, арк. 645).

Ревакович Генрік (1836 – 1907) – головний редактор газети «Kurjer Lwowski» (з 1884 р.).

Лист від Мані… – М. Хоружинської, старшої сестри О. Франко. Лист невідомий.

…лист від татуся. – Йдеться про Є. К. Трегубова. Лист невідомий.

…лагодити роман для «К[иевской] стар[ины]». – Можливо, йдеться про повість «Lelum i Polelum», відхилену на конкурсі газети «Kurjer Warszawski». В «Киевской старине» вона не друкувалася.

…пригадав заразом про «Гаву». – Йдеться про гонорар за оповідання І.Франка «Гава», опубліковане польською мовою в газеті «Kurjer Warszawski», 1888, 31 січня – 2 лютого.

…Лопатинський в Роздолі умер. – Василь Лопатинський (1838 – 1888), священик с. Розділ (нині Миколаївського району Львівської області), громадський діяч «народовського» напряму. Помер 4 травня 1888 р. Про смерть В. Лопатинського І. Франко писав у своїй кореспонденції до петербурзької газети «Kraj» (1888, 25 травня).

Ржегорж віджив, набрав надії, що йому удасться добитись до свого з Неонілою. – Йдеться про нездійснений намір Ф. Ржегоржа одружитися (див. листування Ф. Ржегоржа з М. Павликом. – За сто літ, кн. 4, с. 279 – 283).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 158 – 159.