19.03.1888 р. До Елізи Ожешко

Вельмишановна пані!

Користаючи з Вашого колишнього дозволу, пишу до Вас по-руськи. Поперед всього щиро дякую Вам за ласкаву пам’ять. Панні Семашко з найбільшою охотою даю (а властиво поновляю даний Вам) дозвіл перекладати мойого «Захара Беркута». Дуже прошу прислати мені ті номери «Dziennika Łódzkiego», де було «На дні».

Панна Семашко, певно, не знала, що сеї повістки робились уже два переклади польські: один був друкований (та не скінчений) ще в р. 1880 в львівській робітницькій газетці «Praca», а другий вийшов цілий в р. 1886 в тутешнім журнальчику «Przegląd społeczny», а також осібною відбиткою. Сей другий переклад посиланий був в своїм часі до Варшави до «Przeglądu tygodniowego» і до Петербурга до ред[акції] «Kraju», але обі редакції звернули рукопись, говорячи, що цензура не пропустила. Чи мала ж би цензура в Лодзі бути ліберальніша, як в столицях?

Панну Семашко прошу увідомити, що словник русинсько-польський не був ані заповіджений, ані досі не вийшов. Вийшов тільки словник русинсько-німецький. Коли б п. С[емашко] не знала яких слів в моїй повісті, то прошу її списати ті слова на карточці і заслати мені, а я в найкоротшім часі перешлю їй виклад їх на мову польську.

Дуже буду вдячний Вам, шановна пані, за присилку Ваших многоцінних творів. Рад би я віддячитися Вам тим же і з свого боку, та що, коли вбога моя муза нічого такого не творить, що стоїло б Вашої уваги. Видав я минувшого року томик своїх віршів, між котрими є також обширна поема «Панські жарти». Дуже я рад би про сю річ почути Ваш суд, та що ж, коли книжечки моєї до Вас не пускають. Приходиться хіба слати Вам в листах аркуш за аркушем. Сьогодні для проби посилаю початок.

Чи можна просити Вас о одну велику ласку: щоб Ви зволили прислати мені свою карточку. Обличчя Ваше я видав вправді в ілюстраціях, але хотілось би мати Вас між тими, котрих приязнь найдорожча для мене.

Прошу передати панні Семашко мій низенький поклін. Щиро поздоровляю Вас готовий до услуг

Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Orzeszkowa Eliza. Listy do literatów i ludzi nauki, t. 2, cz. 2, s. 274 – 275. Передруковано в журналі «Літературна критика», 1940, № 6, с. 38 (публікація М. С. Возняка «Еліза Ожешко й Іван Франко у взаємному листуванні»).

Автограф зберігається в Інституті літературних досліджень Польської Академії наук. Лист написано українською мовою в польській транскрипції.

Подається за фотокопією (ІЛ, ф. 3, № 1140).

Користаючи з Вашого колишнього дозволу, пишу до Вас по-руськи. – В листі до І. Франка від 20 березня 1886 р. Е. Ожешко просила писати до неї по-українському.

Панні Семашко… даю… дозвіл перекладати мойого «Захара Беркута». – Марія Семашко (1853 – 1916), помічниця і приятелька Елізи Ожешко. Про намір перекласти повість «Захар Беркут» польською мовою Е. Ожешко сповіщала у листі до І. Франка від 8 квітня 1886 р. Однак перевантаженість письменниці працею над власними творами не дозволила здійснити цього задуму. 10 березня 1888 р. Е. Ожешко звернулася до І. Франка з проханням відступити право польського перекладу «Захара Беркута» М. Семашко. Остання у своєму листі до І.Франка н тій же справі (ІЛ, ф. 3, № 1602, арк. 533 – 534) сповіщала про публікацію зробленого нею перекладу Франкового оповідання «На дні» в газеті «Dziennik Łódzki».

…Вийшов тільки словник русинсько-німецький. – Йдеться про «Малорусько-німецький словар», т. 1 (уклав Є. Желехівський), т. 2 (уклали Є. Желехівський і С. Недільський), Львів, 1886.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 153.