18.04.1888 р. До Елізи Ожешко

Wielce Szanowna Pani!

Najmocniej przepraszam, żem się tak opóźnił z podziękowaniem za łaskawie nadesłaną mi fotografie, i cenne książki. Czekałem na list pani Wyrzykowskiej, bym mógł razem donieść Szanownej Pani o rezultacie tej sprawy, w której mię Szanowna Pani prosisz o pośrednictwo. Otóż właśnie przed kilkoma dniami otrzymałem list od pani W[yrzykowskiej], w którym donosi mi o swych tłumaczeniach dzieł Szanownej Pani na język rusiński (małoruski) i oświadcza, że chciałaby je we Lwowie drukować.

Bez kwestji byłoby to bardzo dobrze, i ja, tak samo jak moi rodacy na Ukrainie, czujemy dobrze potrzebą tłumaczenia na nasz język osobliwie rzeczy tak świetnych i z takim ciepłem serdecznym pisanych, jak powieście Szanownej Pani wzięte z życia ludu białoruskiego. Tłumaczeniu tych utworów i wydawaniu ich po-rusińsku nietylko przyklasnąłbym szczerze, ale gotów jestem nieść wszelką możliwą mi pomoc.

Niestety jednak pani W[yrzykowska] zbyt różowo zapatruje się na tutejsze stosunki wydawnicze i myśli zapewne, że dość jest rzecz dobrą przetłumaczyć i posłać do Lwowa, a już ona tam jakoś wydrukowaną będzie. W tem jednak niestety sęk. Nasza literatura dotychczas nie posiada żadnego wydawcy, który by mógł dać nakład na takie dzieła; istniejące u nas towarzystwa wydają tylko prace popularne, albo też prace naukowe swoich ludzi. Powieści tłumaczone wydaje u nas tylko redakcja «Diła» w dodatku, ale i to 2 – 3 na rok i – z życia «pańskiego».

Jakąże wobec tego pomoc przynieść mogę pani W[yrzykowskiej]? Jeżeli zechce drukować swe przekłady własnym kosztem, to w takim razie może decydować i względem czcionek, papieru, formatu i t. p. – i w takim razie gotów jestem służyć jej wszystkim, czego zażąda: zgodzę się z drukarnią, zajmę się bezpłatnie korektą, mogę jej książki trzymać na składzie lub dać w komis księgarniom, ale więcej chyba nic nie mogę. O tem wszystkim piszę też do niej równocześnie.

Odsyłam spis wyrazów z tłumaczeniem i niektórymi objaśnieniami. Załączam też dwa egzemplarze swej fotografii jako słaby dowód mego uszanowania dla Sz(anownej) Pani i dla panny Siemaszko, której życzę szczęścia i pomyślności na tej nowej drodze, na którą wstępuje. Dołączam też dalszy arkusz swych wierszydeł.

Pozostaję z uszanowaniem gotów do usług

Iwan Franko.

Lwów, ul. Zyblikiewicza, N 10 18/4 1888

Вельмишановна пані!

Прошу вибачити, що я так опізнився подякувати за ласкаво надіслану мені фотографію і цінні книжки. Я чекав на лист пані Вижиковської, щоб мати змогу відразу сповістити Вас про наслідки тієї справи, в якій Ви просите мого посередництва. Отож саме кілька днів тому я одержав листа від пані В[ижиковської], в якому вона повідомляє мене про нові переклади Ваших творів на русинську (малоруську) мову і сповіщає, що хотіла б надрукувати їх у Львові.

Без сумніву, це було б дуже добре, і я, так само, як мої земляки на Україні, виразно відчуваємо потребу перекласти нашою мовою особливо такі блискучі і з такою сердечною теплотою написані речі, як Ваші повісті з життя білоруського народу. Переклад цих творів і видання їх по-українському я не тільки щиро вітав би, але й готовий подати всіляку можливу допомогу.

На жаль, одначе, пані В. надто рожево дивиться на тутешні видавничі стосунки і гадає, напевно, що досить якусь добру річ перекласти і надіслати до Львова, а вже вона там якось буде надрукована. З цим, однак, на жаль, є труднощі. Наша література досі не має жодного видавця, який міг би випустити такі твори своїм накладом, існуючі у нас товариства видають тільки популярні твори або ж наукові праці своїх людей. Перекладні повісті у нас видає тільки редакція «Діла», в додатку, та й то дві-три на рік і з «панського» життя.

Яку ж допомогу у цьому міг би я надати пані В.? Якщо вона схоче друкувати свої переклади власним коштом, то в такому разі може розпорядитися і шрифтами, папером, форматом і т. д., і тоді я готовий служити їй усім, чого вона забажає: домовлюся з друкарнею, займуся безплатно коректурою, можу тримати її книжки на складі або дати на комісію книгарням, – але більше, мабуть, нічого не зможу. Про все це одночасно я пишу також і їй.

Надсилаю список слів з перекладом і деякими поясненнями. Додаю також два екземпляри своєї фотографії як скромний доказ моєї пошани до Вас, до панни Семашко, котрій бажаю щастя і успіхів на тій новій дорозі, на яку вона вступає. Додаю і наступний аркуш моїх віршиків.

Залишаюся з пошаною відданий Вам

Іван Франко.

Львів, ул. Зиблікевича, н[оме]р 10. 18/4 1888

Примітки

Вперше надруковано: Orzeszkowa Eliza. Listy do literatów i ludzi nauki, t. 2, cz. 2, s. 278 – 279.

Автограф зберігається в Інституті літературних досліджень Польської Академії наук.

Лист написано польською мовою.

Подається за фотокопією (ІЛ, ф. 3, № 1141).

…опізнився подякувати за ласкаво надіслану мені фотографію і цінні книжки. – В листі від 25 березня 1888 р. Е. Ожешко сповіщала І. Франка, що надсилає йому фотокартку, два томи своїх новел і номери газети «Dziennik Łódzki», 1888, № 24 – 39, з перекладом Франкового оповідання «На дні».

…я одержав листа від пані В[ижиковскої]… – В зазначеному листі Е. Ожешко йдеться про те, що до неї звернулася Станіслава Вижиковська (мешкала в с. Карпівцях на Волині), яка мала намір перекладати твори Е. Ожешко українською мовою, і просила знайти видавця у Львові. Е. Ожешко порадила їй звернутися до І. Франка. Згадуваний тут лист С. Вижиковської до І. Франка від 30 березня 1888 р. зберігається в його архіві (ІЛ, ф. 3, № 1602, арк. 573 – 576) разом з її листом до Е. Ожешко від 10 березня 1899 р. у тій же справі (ІЛ, ф. 3, № 1602, арк. 565 – 568).

Перекладні повісті у нас видає тільки редакція «Діла», в додатку… – Мається на увазі видавана при газеті «Діло» «Бібліотека найзнаменитших повістей».

Надсилаю список слів з перекладом і деякими поясненнями. – На прохання М. Семашко І. Франко переклав польською мовою не зрозумілі їй слова і вирази у повісті «Захар Беркут».

Додаю також два екземпляри своєї фотографії… – На звороті одного з них І. Франко зробив дарчий напис: «Wielce szanownej pani Elizie Orzeszkowej sługa Iwan Franko» (див.: Orzeszko Eliza. Listy do literatów i ludzi nauki, t. 2, cz. 2, s. 402).

…щастя і успіхів на тій новій дорозі, на яку вона вступає. – Йдеться про одруження М. Семашко.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 156 – 158.