7.01.1896 р. До Л. М. Драгоманової

Вельмишановна пані!

Давно вже збирався писати до Вас, та, з одного боку, заняття, а, з другого, діла особливого не було, а не хотілося виливанням власного жалю по страті незабутнього Михайла Петровича збільшувати Ваш жаль. Правда, думалось не раз, що вияв чужого жалю і співчуття може влагодити власне горе, та я ж певний, що Ви не сумніваєтесь і на хвилю, що я глибоко шаную пам’ять покійника, що був для мене строгим та щирим учителем і що я сердечно, гаряче співчуваю з Вашим горем.

Я не писав Вам і тоді, коли Ви через П[авли]ка обернулися до мене в справі звороту тої позики, яку я затягнув у М[ихайла] П[етрови]ча на рахунок моєї статті. В тій формі, яку Ви радили, діло було неможливе, а властиво сполучене з такими трудностями, що я вважав відповіднішим починати старання – дістати гроші і переслати Вам їх прямо. На лихо, грошей і досі не дістав, та надіюсь їх кожного дня і скоро тільки одержу, зараз вишлю Вам, не дожидаючись болгарського гонорару.

Та отсе сьогодні я пишу до Вас в надії, що перший передам Вам радісну для Вас звістку, хіба що, може, П-к написав Вам її вчора, та боюсь, що в хибній формі. Вчора я одержав через Берлін звістку, що петербурзький фонд літературний (воспомоществования нуждающимся литераторам и ученым) присудив дати Вам 300 руб. річної запомоги. Се дасть Вам можність хоч вчасти позбутися клопотів об завтрьому і осісти чи в Женеві, чи в Галичині. У нас в якім-небудь меншім місточку близько Львова, напр., у Стрию, Ви могли би на ті гроші, з невеличкою ще піддержкою, прожити досить вигідно. Звісно, я не хочу впливати на Ваше рішення, та коли би в Вашім плані був переїзд у Галичину, я з жінкою готов служити Вам усякими інформаціями і всякою поміччю, яка буде в наших силах.

З листа Вашого до П-ка я довідався, що у Вас нема моїх книжок «В поті чола» і «З вершин і низин». Я, здається, вислав був по виході одної й другої Михайлові П-чу оправлені екземпляри. Коли їх нема, то прошу звістити мене і я зараз вишлю ще по одному екземпляру.

Не знаю, чи одержали Ви V кн[игу] «Житя і слова»? Кн. VI ще й досі не вийшла, – вже буде остання, бо далі видавати «Ж[итє] і сл[ово]» – несила моя. Крім дармої роботи, що забирала мені весь вільний час і не позволяла заробляти нічого збоку поза «Kurj[erom] Lw[owskim]», я мушу платити ще значний дефіцит (около 500 гульденів], которих відки взяти – святий знає.

Є у мене до Вас дві просьби. Пок[iйний] М. П-ч недовго перед смертю обіцяв мені переслати ті матеріали «із уст народа», що були записані галичанами в [18]60-х роках і передані йому. В однім листі він навіть звіщав мене, що матеріали ті вже вислані, а в другім запитував, чи я їх дістав. Та я не дістав нічого. Тепер хоча «Ж[итє] і сл[ово]» перестане виходити, я маю змогу вміщувати етнографічний матеріал в «Етнографічнім збірнику», що видає Тов[ариство] ім. Шевченка і котрого редакцію (розуміється, негласно!) я проваджу. Значить, я можу запевнити Вас, що матеріали не пропадуть, а будуть незабаром опубліковані.

Друга просьба: чи не могли б Ви визичити мені з бібліотеки пок. М. П-ча книжку Чайльда (Child, Scottish balladen and romanses) для пороблення виписок? Книжка многотомова і дорога, у нас її нема, а без неї тепер годі. Так от я просив би, коли згодитеся на мою просьбу, вислати мені один том, я пороблю з нього виписки і зверну Вам його, тоді пришлете другий і т. д. Кошти посилки, розуміється, мої.

Прошу ще передати долучений листок д-ру Шишманову.

Бажаючи Вам і всім Вашим доброго здоров’я і всього найкращого з новим роком, остаюсь з глибоким поважанням.

Ваш Ів. Франко.

Примітки

Друкується вперше за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1472).

Драгоманова Людмила Михайлівна (1842 – 1918) – дружина М) Драгоманова.

…не дожидаючись болгарського гонорару – гонорару за статтю І. Франка «Притчата за еднорога и нейният български вариант» в кн. «Сборник за народни умотворения, наука и книжнина», кн. XIII (София, 1896, с. 570 – 620).

…матеріали не пропадуть, а будуть незабаром опубліковані. – Надіслані три пісні із збірки О. Бодянського надруковано в «Етнографічному збірнику», т. V (Львів, 1898, с. 117 – 120).

Чайльд Френсіс Джемс (1825 – 1896) – американський філолог і фольклорист, дослідник і видавець старовинних англійських і шотландських балад. І. Франко має на увазі його п’ятитомне видання «English and scottish popular ballads» (1884 – 1896).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 66 – 67.