19.02.1905 р. До С. О. Єфремова
| Львів | 19.II |
Дорогий товаришу!
Ваш лист і статтю одержав. Щодо видання, то я, розуміється, не маю нічого против Вашого плану, хоча бажалось би було підлатати трохи «Наверненого грішника». Ну, та втім, нехай іде. Я тепер у Спілці друкую збірку «На лоні природи» – речі, які досі не були друковані окремо, а почасти нові. Може б, Ви передрукували сей томик? У ньому міститься 13 оповідань, об’єм буде 15 – 16 аркушів друку.
Щодо Вашої статті, то, на жаль, початок її не може ввійти до III кн[ижки], бо вона вже заповнена і переповнена; м[іж] і[ншим] я даю простору, мало не двоаркушеву статтю про Павлика, що буде, боюся, для многих великою несподіванкою. Та діла такі, що треба раз сказати про нього своє слово.
Якби Ви прислали кінець своєї статті протягом 4 – 5 тижнів, то ми дали б її всю в одній квітневій книжці, і таким робом наші читачі мали би цілість таки швидше, ніж російські.
Щодо самого змісту статті, позвольте зробити Вам деякі уваги. Поперед усього вступ аж до слів «хто такий Бонавентура» зовсім не в’яжеться з дальшим і річево зовсім невірний. Задача новочасної науки не в тім лежить, щоб винаходити формули і схеми, а власне, щоб вникати в суть і в деталі всякого факту. Теза, якій Ви присвятили свій вступ, буцімто вначалі була пісня, потім епос, а потім драма, ся теза бульварна, добра для дітей, але наукою давно закинена.
У греків бачимо зразу епос, потім лірику, потім драму, але хто би тут хотів ставити якусь розвоєву драбину, зробив би дурницю, бо ані лірика не розвилася з епопеї, ані драма з лірики. В середніх віках драма розвивається паралельно з епосом, а лірика на самім кінці – і знов генетичної нитки між ними нема; се три окремі розвоєві ряди, які треба слідити кожний окремо. Шекспірова драма не була попереджена розвоєм лірики, індійська драма розвилася по найвищім розвою епіки і т. д. Підтягати се все під якусь одну схему не можна; се поступування не те що не наукове, а просто антинаукове. Тому раджу Вам і в «К[иевской] ст[арине]» викинути сей вступ і просив би дозволу пропустити його в ЛНВ.
А друге: що Вам за охота лазити по смітнику нашої літератури і підбирати та віяти всяке сміття, яке, власне, при помочі Вашої критики житиме довше, ніж би жило без неї? Хто сьогодні згадує про вірші Чолобитька, драми Цисса і інші базгранини давніх графоманів, не увіковічені критикою? Спеціально ж для галичан статті про такі книжки мало інтересні вже хоч би тому, що таких книжок у нас не купують і не читають, таких драм на сцену не ставлять, а читаючи про них критику, хоч би й як талановито написану, почуваєш хіба нудоту й жаль. Чи не краще б Вам повертати свої сили на аналізування кращих укр[аїнських] письменників, на критикування книжок, яких зміст і ідеї окрилювали би й саму Вашу критику.
Прийміть сі слова не як докір, а як щиру пораду чоловіка, що дуже поважає Ваш талант.
Ваш Франко.
Примітки
Вперше надруковано: Література. Збірник перший, с. 168.
Датується на підставі змісту.
Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 44).
…статтю одержав. – Йдеться про першу половину статті «Літературний Бонавентура», надіслану для публікації в ЛНВ.
…Підлатати трохи «Наверненого грішника». – Це оповідання було надруковано 1877 р. в журналі «Друг», того ж року вийшло окремим виданням (без титульної сторінки). 1878 р. було конфісковане службовцями царської митниці (разом з іншими творами І. Франка) при спробі нелегальним способом перевезти його до Росії. Ніяких суттєвих поправок автор у нього не вносив.
…у «Спілці» друкую «На лоні природи»… – Згадана збірка вийшла у Львові 1905 р.
я даю… статтю про Павлика… – Стаття 1 Франка «Михайло Павлик. Замість ювілейної сильветки» (ЛНВ, 1906, кн. 3, с. 160 – 186).
…щодо видання… – видання творів І. Франка бориславського циклу (збірка вийшла 1905 р. в Києві під назвою «Бориславські оповідання» як третій том його «Збірника творів»).
…вірші Чолобитька, драми Цисса… – Йдеться про твори третьорядних українських письменників. Олександр Цисс (літературний псевдонім «Мовчій») був військовим лікарем Одеської округи, як актор-аматор виступав на сценах, написав мелодраму «Ятрівка» (1864), прозовий твір з історії України «Стара Україна» (1899).
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 262 – 264.