10.09.1906 р. До О. К. Коваленка

Високоповажаний пане!

«Поступу» досі не вспів передивитися, раз що ніколи, а друге, що очі боліли. Скоро скінчу покажчик до «Апокрифів», зараз перегляну. Спасибі за інформацію щодо популярних брошур.

Прочитав Ваші вірші та й не знаю, що Вам сказати.

Здається, розуміння поезії у Вас зовсім не таке, як у мене, то, може, тому я й не можу доглянути в них ніякої поезії. По-моєму, у поезії мусять бути і відчуватися два складники: обсервація життя й природи і живе гаряче чуття. Може, я сліпий, але ані одного, ані другого не бачу в Ваших віршах. Се – вибачайте за одвертість – майже скрізь одна фразеологія на популярні теми, без крихти глибшого розуміння життя, навіть без правдивої любові до української природи. (Ви не вмієте дивитися на неї і не бачите в ній нічого характеристичного, свого, а повторяєте скрізь чужі шаблони).

Що ж до поезій на «гражданські мотиви», то просто сум бере, читаючи їх. Невже ж усе те, що у вас робиться і що ви пережили в чуткім, поетичнім серці, не могло викликати ані одного живого враження, ані одної свіжої, своєї думки, окрім сеї ніби ліберальної жвачки. Адже викиньте зі своїх віршів отакі давно пережовані шаблони, як доля – воля і недоля – неволя, як щастя, правда, талан і лихо, – то побачите й самі, що з Вашої збірки не лишиться не то 100, але ані 10 віршів, які можна б показати між люди.

А викиньте й цілу групу «Україні», бо се ж компрометація для Вашого знання укр[аїнської] історії і українських програм, викиньте й те, що сказано про Данте, та Петрарку, та Шевченка, та Старицького, бо так сьогодні сором говорити, – а побачите самі, чи багато лишиться. Коли не розсердитеся, дочитавши досі, то дочитайте вже й до кінця: я щиро радив би Вам не друкувати з сеї збірки нічого і лишити її в скрині хоч на два-три роки, а взятися тим часом пильно до читання книг та до студій у якнайширшім об’ємі (що Вас цікавить, справді цікавить, а не таке, що читається для моди).

У Вас мова гарна (хоч страшенно вбога, шаблонова!), вірш гладкий, видно, що віршописання йде Вам дуже швидко, але проте тим більше Вам слід узяти себе в руки. Дивіть лишень, скільки Ви прете прикметників у кожний вірш і не почуваєте того, що се не поезія, а вода. Ще раз прошу вибачення, що наговорив Вам стільки прикрого, та я бажав би, щоб по всіх отсих бурях і Україна й українська поезія вийшла освіжена і сильна, і свобідна від найгіршого її ворога – шаблону. Нам, старим, тяжко боротися з ним, але Ви, молоді, мусите!

Здоровлю Вас сердечно.

Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: «Культура і побут» (додаток до газети «Вісті ВУЦВК», 1935, 5 травня (публікація Ол. Дорошкевича «Франко про завдання української поезії»).

Подається за автографом (Чернігівський історичний музей, № 905/3).

«Поступу» досі не вспів передивитися. – Йдеться про працю І. Франка «Що таке поступ?»

Спасибі за інформацію щодо популярних брошур. – І. Франко дякує за відповідь на його пропозицію, висловлену в листі до О. Коваленка від 10 серпня 1906 р. О. Коваленко писав І. Франкові 25 серпня 1906 р.:

«Що торкається до запропонованих Вами праць: 1) про Ів. Вишенського; 2) про Шумлянського; 3) про Коліївщину і гайдамаччину, то зараз не вистарчить коштів, бо оце тепер друкуються: 1) 2-е видання «Розваги»; 2) «Рай і поступ» Драгоманова; 3) мій збірник дитячих казок з малюнками; 4) «Пісні життя» – мій збірник поезій; 5) Ваш «Поступ». А як тільки буде спромога і повернеться трохи коштів, з великою охотою видамо згадані Ваші праці» (ІЛ, ф. 3, № 1614, с. 371 – 372).

Прочитав Ваші вірші та й не знаю, що Вам сказати. – У листі від 25 серпня 1906 р. О. Коваленко просив письменника переглянути його збірку «Пісні життя»:

«…Ви так добре знаєте поетичні таємності і у Вас так багато естетичного почуття, що для мене буде цінна кожна Ваша найдрібніша увага. Коли Вам якийсь вірш зовсім не сподобається, будь ласка, зауважте це, бо я буду друкувати тільки 100, а в збірнику їх далеко більше» (ІЛ, ф. 3, № 1614, с. 372).

Данте (Данте Алігієрі, 1265 – 1321) – італійський поет-гуманіст.

Петрарка Франческо (1304 – 1374) – італійський поет, один з найвидатніших представників гуманізму епохи Відродження.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 293 – 294.