Гриць і панич

Іван Франко

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1898, кн. 6, с. 245 – 322, з підзаголовком: «Оповідання з бурливих років 1846 – 1848». Передруковано в збірці «З бурливих літ», Львів, 1903, с. 39 – 179.

У тексті твору, що увійшов до збірки «З бурливих літ», порівняно з першодруком виправлено: «село Н.» на «село Ступосяни», «йшла до Сянока» на «йшла до Лютовиськ», «щоби поводився» на «щоб сей поводився», «будь осторожний» на «будь обережний», «тону» на «згука», «до голови» на «на гадку», «21 лютого» на «25 лютого» і т. д.

Деякі місця в оповіданні подано в новій редакції. В окремих випадках автор їх розширив, в інших скоротив, напр.: «…булькотів з-під льоду» – «…булькотів з-під льоду і на кінці села вливався до так само замороженого Сяну»; «…через головний верх та її границя» – «…через полонину та на Бескид, та її границя»; «Хочете замуж іти? – Баба зрозуміла ті слова, всміхнулася беззубим ротом. – Замуж? О, а хто ж мене, синоньку, візьме?» – «Хочете замуж іти? – Замуж? О, а хто ж мене, синоньку, візьме?» та ін.

В архіві І. Франка, що зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (ф. 3, № 337) є автограф уривка четвертого розділу оповідання «Гриць і панич», що починається словами: «…вояків, забрати оружжя…» і закінчується рядком: «Ах, таточку, якби ви почули, як Він говорить!. Яким по…».

1902 р. твір з’явився угорською мовою у перекладі Ю. Жатковича (Hriez es az urfi. Elbeszélése az 1846 – 1848 zivatoros évekből. K. Budapesti, 1902).

Подається за збіркою «З бурливих літ». В нашому е-перевиданні розділам повісті дано назви замість латинської нумерації оригіналу.

Жаткович Юрій (1855 – 1920) – український історик, перекладач творів І. Франка, В. Стефаника та інших письменників угорською мовою.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 21, с. 216 – 287.