3. Також віщування

Антіфіл Візантійєць

Переклад Івана Франка

Бабуся Евбуля, коли, було, дещо

Задума, як то забагає жіноцтво.

Візьме, було, камінь який-будь з дороги, –

Се вже Аполлона пророцтво.

Держить у руці його; як чогось хоче,

То легкий він, мов стебелина,

А як же не хоче, то робиться тяжчим,

Ніж з кремнями мішана глина.

Коли ж було зробить по своїй вподобі

По тій ворожбі щось, а вийде негоже,

Вона, не кладучи провини на собі,

Мовляла: «Ото ти здурив мене, боже!» [Сей досить незвичайний спосіб ворожіння описаний у Діона Хрісостома. Промова ХІІІ-а.]

Про автора сих і деяких інших епіграмів знаємо лише стільки, що він жив у столітті різдва Христового і був сучасником римських цісарів Августа та Тіберія. Пор.: Wilhelm Christ, op. cit., ст. 644 – 9, та Рекламове видання «Griechische Anthologie», ст. 83, а також, G. Thudichum, Griechische Anthologie, Bd. 6, ст. 771 – 787, усіх епіграмів 49 і уваги, ст. 827 – 834.

Переклади й увагу написано д(ня) 15 червня 1915 р.

Примітки

Автограф № 414, с. 48.

Діон Хрісостом – послідовник вчення стоїків. Відомо вісімдесят його промов, за які він був прозваний Златоустом. Народився в середині І ст. до н. е. в Прусі (Віфінія).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 309.