1. Із поеми «Мнемозіна»

Мойрона Візантійка

Переклад Івана Франка

Крета кормила Зевеса величного, але з блаженних

Сього не знав ні один; а він ріс у всіх своїх суставах.

Голуби передівсім в божественній яскині кормили,

Що приносили йому все амброзію з хвиль Океану,

Нектар, одначе, носив величезний орел, що зі скелі

Дзьобом, знай, черпав його на напій для порадника Зевса.

Тож як вітця побідив Кроноса Зевес далекоглядний,

Того орла несмертельним зробив і дав жить йому в небі.

Ту саму честь також дав голубам боязливим; щоліта

Часто літають вони як післанці богів і зимою!

Примітки

Автограф № 414, с. 181.

Океан – за міфологією ріка, що тече навколо земної кулі II. Статуї німф. Автограф № 414, с. 181.

Мойрона – сучасне написання – Міро.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 263.