До штурму!

Іван Франко

Ревіли, гриміли гармати,

Кривавий, гарячий був день, –

Ми «царські» і царство спасати

Ішли без вагання в огень.

Ішли на заріз, мов худоба,

Без думки, без волі, без слів,

І я йшов, у серці жалоба,

А в тілі страх смерті лиш тлів.

Мені жаль було тих, що врагами

Змушений я тепер називать,

Вони гибли цілими рядами,

Але не відступали й на п’ядь.

Мені було жаль їх. За волю,

За правду боролись вони.

Ах, я ж то братався теж з ними

У днях молодої весни.

Був я в їх рядах, а їх мисли

Були й мої мислі в той час.

А нині!.. Нагрянули, стисли

Важкі мене думи нараз.

А нині я в службі тирана,

Вони ж проти мене ось тут

В останню борню без вагання,

Без сил, без надії ідуть.

Я чув: мов кліщами страшними

Сумління стиска мою грудь:

«Не тут твоє місце, а з ними,

Що смерті назустріч ідуть».

Я страшно терпів, та даремно

З незримої рвався тюрми,

Ревнула музика… вкруг темно

Зробилось… до штурму йшли ми.

Написано д[ня] 1 липня 1883 р., досі не друковано.

Примітки

Вперше надруковано М. Возняком у кн.: «Іван Франко», 1926, с. 239. Збереглися два автографи – ранній, 1883 р. (ф. 3, № 193, с. 40 – 41), без заголовка, та останніх років життя поета (ф. 3, № 232, с. 101), в якому Франко зробив незначні стилістичні правки і дав віршеві заголовок.

Подається за автографом (ф. 3, № 232).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 356 – 357.