Звірячий парламент

Іван Франко

Уривок політичної байки

Надоїло самовладно Львові панувати

Довелося volens nolens конституц’ю дати.

Радість у звірячім царстві. «От тепер нам гарно!

Бо хоч будуть брати й драти, то парламентарно».

От розписано вибори. Ну, се кождий знає,

Як то при таких виборах у звірів буває.

Вівці, що найбільшу в краю представляли масу,

Вибрали Вовків послами, що прибігли «з лясу».

А лиш трьох зі свого роду. Посумніли Вівці:

«От бач, штука! Конституц’я із Вовками в спілці!»

От зійшлись посли звірячі на соймове віче, –

Лис Микита був маршалком, Носоріг був віце –

А від Льва Медвідь Заліський мав верховну владу.

Лис Микита, вклонившися, отворив нараду:

«Чесне собраніє!

Дуже я рад,

Що де не гляну я, –

Згода та лад.

Мов на прагнущії

Діти краси

Впали цілющії

Краплі роси,

Так і в суспільності

В нашій землі

Сімена спільності

Й згоди зійшли.

Вороги знатнії

Предовгий час

Сіяли братнії

Розлади в нас,

Визивали розличнії

Мари грізні,

Систематичнії

Плели брехні,

Щоб молодечую

Згоду зірвать,

Масу овечую

Підбунтувать,

Щоб плем’я вовчеє

Слабло само,

Всіх в якнайдовшеє

Впрягти ярмо.

Та міць господняя

Розбила їх,

Підлість б[ез]одняя

Сповзла, мов сніг.

В щирім довірії

Вівці к братам

В обійми сірії

Верглись Вовкам.

Раді традиції

Давні держать,

В вовчій опіці і

Жить, і вмирать.

Раді повинності

Давні нести

Без супротивності

Й хитрої мсти».

Написано д[ня] 15 вересня 1883, досі не друковано.

Примітки

Вперше надруковано М. Возняком у журн. «Глобус», 1926, № 13, с. 278. Збереглися два автографи – ранній (ф. 3, № 193, с. 50 – 52), без заголовка, та останніх років життя (ф. 3, № 232, с. 109) В другому автографі Франко зробив незначні стилістичні виправлення.

Подається за автографом (ф. 3, № 232).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 366 – 367.