Рибачка

Іван Франко

Гей, рибачко чорноока,

Змилуйсь, змилуйсь надо мною!

Та я рибка невеличка, –

Ох, пусти мене на волю!

Тут над річкою, де хвиля

Жизні ллється і клекоче,

Сіла ти й завергла вудку:

Ті чудові чорні очі.

Кинула її ти в хвилю,

Наче гачок з діаменту,

Що той блиск мене принадив,

Чи я винен – неспасен ту?

Ох, той блиск мене принадив!

Зразу я кружив несміло,

Тайком блиском тим впивався,

Аж у серці заболіло.

Аж тоді всю зрадну силу

Оцінити я навчився,

Як затріпався на гачку

І на суші опинився.

Бідна рибка, дарма б’юся,

Воздух ловлю до гортані…

Воздух той, що ти ним дишеш,

Він уб’є мене, о пані!

Написано д[ня] 7 падолиста 1883 р., досі не друковано.

Примітки

Вперше надруковано М. Возняком у журн. «Світ», 1926, № 11-12, с. 3.

Подається за автографом (ф. 3, № 232, с. 111). Більш ранній автограф (ф. 3, № 134, с. 116) не має заголовка.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 358.