Кін. 01.1885 р. До К. К. Попович
| Кін. січня 1885 р. Львів | Ул. Ліндого, 3 |
Дорога товаришко!
Оба Ваші листи я дістав і хотів відписати ще на перший, але за частими роз’їздами по всіх усюдах і за тою ненастанною гарячкою, в котрій я тепер живу, не міг зібратися з силою, щоб написати до Вас. Аж тепер Ваші щирі слова співчуття – хоч і приправлені таки доброю дозою перцю – зневолюють мене відписати Вам бодай пару слів і сердечно подякувати за Вашу щирість. Справді, співчуття Ваше дуже дороге для мене в сю пору загального острацизму, киненого на мене.
Та ні, не загального! Найкраща і найчесніша частина нашої молодежі, і навіть старших, суть за мною, і се не дає мені упадати духом і показує угризки та риття нашої староукраїнофільської кліки в тим смішнішім світлі. Сими днями я їду до Києва в справі видавання газети і надіюсь, що та поїздка може мати великий вплив на цілу мою будучність.
Дуже прикро вразив мене тон Вашого посліднього листа: очевидно, Ви ще дуже далекі від того, щоб бачити в мені справді товариша і говорити зі мною попросту. Я понимаю, що воно Вам і не легко приходить, але надіюсь, що з часом піде. Пощо Ви говорите, що особистих зносин між нами ніяких бути не може? Я, противно, надіюсь, що Ви не схочете й надалі погордити моїм знакомством і що хто знає, з якої ще криниці прийдеться чоловікові воду пити.
А поки що я все-таки бажав би, щоб Ви якмога працювали над собою, виробляли свій літературний талант і підготовлювались до ширшої діяльності. Ваш вірш, котрий Ви мені переслали, в початку дуже гарний, але кінець слабий, неясний. Переробивши його, можна зладити незлу штуку. Присилайте з ласки своєї всі свої праці, які у Вас назбирались від минувшого літа, може бути, що я міг би з них вибрати так, як з віршів Юлії, на томичок «Русько-укр[аїнської] бібліотеки». Найліпше було б, якби Ви трібували сил своїх в дрібних поетичних оповіданнях вроді того, котре Ви давніше передали мені і котре я переробив. Кілька таких штучок, виданих вкупі, могли б зробити Вам ім’я в літературі, але треба робити, робити й робити. Прощайте!
Ваш Іван.
Примітки
Вперше надруковано: Іван Франко. Статті й матеріали, зб. З, с. 88 – 89.
Подається за автографом – ЛНБ, ф. 29, № 658, с. 35.
Оба Ваші листи я дістав… – Маються на увазі листи К. Попович від 16 січня 1885 р. [Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1603, с. 115 – 122] і недатований 1885 р. [№ 1618, с. 677 – 680]
… співчуття Ваше дуже дороге для мене всю пору загального острацизму, киненого на мене. – І. Франко мав на увазі конфлікт з «народовцями» після свого виступу із статтею «Ukrainofilstwo galicyjskie» в газеті «Kurier Lwowski» (січень, 1885, № 15).
… я міг би з них вибрати так, як з віршів Юлії… – Йдеться про Уляну Кравченко.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 523 – 524.