21.03.1885 р. До О. Я. Кониського

Ласкавий добродію!

Отсе іно-що одержав Ваш ласкавий лист і спішу одповісти Вам. Звістку про видавання часописі фонетикою я написав Вам під впливом нарад з Гладиловичем, котрий конечно туди пер; опісля, поговоривши з молодіжжю, я побачив, що справді перша, давніша, думка була ліпша, і я на разі остаюсь при етимології. Про нараду з старшими теж говорив мені Глад[илович], і я не був їй противний та й досі ще не знаю, як воно буде. Тільки ж я думаю ось що: проти нової газети «Діло» не зможе виступити, бо не буде за що, тим більше, що здобуло собі досить небезпечного ворога в «Мирі». Що купка «Діла» неохітно дивиться на нову газету, се річ проста і зовсім натуральна. Щоб помістили програму, я мушу хапатись підступу, котрий не знаю ще, чи вдасться, так само як не знаю, чи схоче «Діло» бодай розіслати при номері ту програму, осібно надруковану. Раз, в приступі великої ласки, Белей сказав мені, що «колись, як збереться много анонсів, то ми між анонсами інших газет помістимо й анонс твоєї». Дай бог, щоб я не потребував тої ласки!

Друге діло з друкарнею. Друкарня Тов[ариства] ім. Шевченка не може тепер друкувати нової газети, так як у ній друкується таке множество газет («Діло», «Мир», «Батьківщина», «Зоря», «Газ[ета] шкільна», «Зеркало», «Gaz[eta] Naddniestrzańska», «Bartnik postępowy» і ще якісь там), що нема де й одного лишнього наборщика примістити. Пізніше, коли найдуть другу, обширнішу квартиру і справлять другу машину, то – мовляв – може, й будуть друкувати. Отому-то я бачу, що в надто великі розмови з нашими старшими вдаватись нізачим. Перші номери прийдеться друкувати в Ставропігії, а там як бог дасть.

Що я жахаюсь з зачинанням видавництва і вагуюсь то на сей, то на той бік, се, надіюсь, Ви не візьмете мені за зло. Я ж бажав би для діла якнайкращої удачі, бо – я чую се – на нім може висіти і вся моя будущина, на нім же залежить багато і ширшій русько-українській громаді. Я чую, надто дуже чую вагу вложеного на мене завдання і для того бажав би робити важний і рішучий крок не інакше, як по добрім розмислі і по вислуханні ради всіх щирих і навіть нещирих людей. Вислухати всякі ради я тим більше повинен, що сам аж надто добре чую свою слабосильність. Не здивуйте ж, ласкавий добродію, що я тепер поки до почину діла, мов риба об лід, б’юся в різні боки, висмотрюю сюди й туди, як би його краще повести: я знаю дуже добре, що, раз зачавши таке діло, опісля нікуди вже і ніколи вагуватись та оглядатись, а треба йти наперед, доки стане сили. Важкий, болючий процес психологічний переживаю я тепер, усі нерви напружені, кожне слово, кожний знак неохоти у людей посторонніх вражує мене до болі фізичної. Але надіюсь, що воно минеться.

Ваше оповідання, переслане Целевичу, буде друковане в «Зорі» і забезпечить її на більшу часть року, так що о повість з життя робочих смію Вас просити для нашої газети. Правда, на перших порах бажав би я в тій газеті надрукувати роман Свидницького «», котрий і по сюжету, і по мові представляє для нас дуже багато цікавого. Роман сей обійме 8 – 9 листів друку, так що може потягнутися (по одному листові в номері) й до кінця року. Та тільки ж коли лучиться, що не буде з України праць наукових, то я можу в однім н[оме]рі надрукувати «Люборацьких» і 2 листи, а в такім разі вони скінчились би в 6-ти н-рах, так що Ваша повість (6 – 7 листів) напечаталась би в 3-х н-рах ще сього року. Коли ж, паче чаянія, праць українських покажеться удоволі, то Ваша повість найде місце в слідуючім річнику. От ви й міркуйте, як Вам з нею розпорядитись, а коли що, то і присилайте.

Звісно, на перших порах я просив би Вас поперед всього о дрібні очерки та новели, так як у кожному номері по моєму плану повинен бути ось який порядок: 1 лист: новела і вірші (коли б місце, то й дві цілі новели), 2-ий лист: роман, 3-ий лист: стаття про Галичину (Остапова), 4-ий лист: стаття про Україну, 5-ий лист: стаття етнографічна і матеріали (етнографічні, історичні і статистично-економічні), 6-ий лист: місячний огляд, критика, бібліографія і кореспонденції. Впрочім, у разі багатства матеріалу можна бібліографію висадити на окладку.

При такім розкладі матеріалу я просив би Вас о який вірш до 1-го н-ра, не менш того о деякі звістки та оцінки літературних появ на Україні. Новели від Б[еле]я відберу ще нині і розміркую, що дати на перший н-р. Звісно, я бажав би помістити в 1-м н-рі якийсь галицький твір, найкраще новелу Кобринської, коли вона ласкава буде надіслати. Дуже жаль, що у Вас неможлива праця про рухи укр[аїнського] мужицтва. У нас від першого н-ра почнеться друкуватись стаття про наші народні читальні; так ішло би одно за другим. Ну, та коли не мож, то не мож.

До відділу матеріалів бажав би я мати хоч деякі листи наших давніших писателів або звістки про них. Так, отже, коли б Ваша ласка винайти між своїми паперами деякий лист чи то Бодянського, чи Костомарова, чи, може, й якого менше звісного чоловіка, але цікавий для письменства, то будьте ласкаві заслати копію. З того, що у мене досі є (а є дуже небагато), я даю лист Тургенева про повісті Федьковича і дещо з листів Навроцького.

Друга річ: запишіть ради бога святого хоч яку звісточку біографічну про Свидницького, автора «Люборацьких»! Чи він живе, чи ні і що він за один? Не менше усильно просить Вас Олесницький о написанні хоч якої-небудь біографічної згадки про Олельковича, котрого оповідання хотів би видати. Він сими днями вишле Вам перший лист роману Красюченка. Коли б згадка про Олельковича могла вийти трохи й довша, то вона буде напечатана в «Братстві», а опісля в «Рус[ько]-укр[аїнській] біб[ліотеці]». Так само пожадана була б згадка про В. Коховського, автора прекрасної новели «Пан Комарчук», котра тож небавом повинна бути у Олесницького надрукована.

Дуже благаю Вас тож: веліть списати копію з оповідання Мордовця і зашліть мені до котрого з перших н-рів!

От, здається, і все, що хотів написати Вам, а затим кланяюсь Вам і всій Вашій родині добрим здоров’ям і щирим серцем.

Ваш Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: журн. «Життя й революція», 1927, № 5, с. 238 – 239.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 77, № 126, с. 138 – 140.

«Мир» – політична, економічна, церковна і літературна газета «народовського» спрямування, що виходила тричі на тиждень у Львові в 1885 – 1887 рр.

«Gazeta Naddniestrzańska» – польська газета, виходила в Дрогобичі (1884 – 1885) за редакцією Леона Залеського.

«Bartnik postępowy» (1881 – 1888) – польський журнал, що виходив у Львові.

Ваше оповідання, переслане Целевичу… Мабуть, йдеться про оповідання О. Кониського «Драма в тюрмі», надруковане в «Зорі», 1885, № 23.

… бажав ви я в тій газеті надрукувати роман Свидницького «Люборацькі»… – Роман надруковано в «Зорі» 1886 р.

Свидницький Анатолій Патрикійович (1834 – 1871) – український письменник.

Олелькович Митро (? – 1881; справжнє ім’я та прізвище Митрофан Олександрович) – український громадський діяч і письменник.

Красюченко – один із псевдонімів О. Кониського; можливо, йдеться про повість «. Хроніка з смутного часу Красюченка», Львів, 1885.

Коховський Всеволод Порфирович (1835 – 1891) – український письменник і педагог демократичного напряму. Твір «Пан-народолюбець» написав 1863-го, опублікував 1870 р.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 531 – 533.