4.01.1885 р. До М. Ціпановської

Ласкава пані!

Не потребую бути жадним Кумберландом, щоб знати зовсім докладно, о чім Ви не мислите. А іменно, не мислите, запевно, о тім, щоб дістати сей лист від чоловіка, котрий раз тільки мав приємність бачити Вас і натомість раз мав ту неприємність – зробити Вам неприємність. Не думаю, щоб се речення було для Вас неясне, – але читайте далі, то воно ще ліпше виясниться.

Я, конечно, і тепер не вважав би себе вправі писати до Вас, коли б не воля Етнографічно-статистичного кружка, о котрім Ви, може, дещо чували і котрий поручив мені розписати листи до всіх моїх знакомих і незнакомих в справі колядок, щедрівок і взагалі всього, що тикається обрядів, звичаїв, повірок і т. і., заховуваних нашим народом під час різдва, Йордану і Нового року. Отже ж, надіюсь, що Ви не прогніваєтесь за мою смілість, коли я відважився написати й до Вас в тій справі і запросити Вас до списання під час надходячих свят або й опісля по можності і всіх того роду пісень, обрядів і т. і., які тільки в Вашім селі можна вислідити.

Пісні записуйте дослівно, і то всі: і церковні (з всякими перекрученнями, змінами, скороченнями і доповненнями супротив того, що є в кантичках), а також світські («дівчині», «хлопцеві», «господареві» і т. і.), а також «віншування» і все, що тільки сюди відноситься. При кождій речі треба принотувати, від кого записана і що би ще було цікавого до занотування (н[а]пр., чи пісня та співається так само й по сусідніх селах, чи ні, чи співається тут давно, чи, може, недавно зістала занесена і т. і.).

Добре було би, якби Ви не вдоволялися тими піснями, що співають колядники попід вікнами, але коли Вам то можливо, розпитали, чи нема в селі якої старої людини, котра часом знає старі, тепер уже забуті і неспівані пісні або покасовані обряди та звичаї. Прошу Вас дуже, не відмовте своєї помочі до сього діла, котре, коли б удалося зробити так, як зістало задумане, становило б дуже цінний і одинокий в своїм роді набуток нашої літератури і науки. А тепер осмілюсь потрудити Вашу увагу ще деякими більш особистими справами. Яко статистик виписую їх по пунктам, хоч можна би і без того.

1. Поперед всього маю передати Вам щире поздоровлення від п. Олександра Кониського з Києва, котрий в листі до мене з великою похвалою згадує про Ваш гарний талант і бажає, щоб Ви не складали рук, але працювали якнайпильніше над своїм образуванням і розвоєм, з котрого може й для цілого нашого народу вийти слава і пожиток. Що й я до тих бажань нашого поважного писателя долучаю свої, се розуміється само собою.

2. В половині біжучого року, з початком липня я зачинаю видавати газету літературно-наукову яко орган нашої «молодої Русі», здається, навіть, що під фірмою Станіславівського товариства жіночого. До співробітництва, в тій газеті вербую всякі молоді сили, які тільки можна. Гріхом би було з моєї сторони не завізвати й Вас. Правда, я не знаю Ваших писательських спосібностей, може бути, що й Ви самі не трібували нічого на серіо писати і не знаєте себе з тої сторони, – але якби часом Вас пальці засвербіли, то будьте певні, що в мені найдете дуже лагідного критика і щирого провідника на тернистій літературній дорозі. А Ваша палка натура, Ваш дар бистрого понимания і докладної обсервації, Ваша пам’ять і прочі дари природи, котрі ми подивляли на іспиті, кажуть мені надіятися, що Ви могли б трібувати своїх сил, могли б зробити не одно таке, чого другому зробити не вдасться. Будете трібувати?

3. Від Вашої колежанки панни Ольги Охримовичівни в Дрогобичі дізнався я, що своїм стихом в «Зеркалі», де згадане було Ваше ім’я, я зробив Вам прикрість і що Ви грозите авторові, що «буде буря». Признаюсь Вам, що хоч і як прикро мені було почути від Вас таку відомість, особливо де я робив з найщиршої волі, – то все-таки нетерпливо ждав на ту «бурю», а коли вона й досі не прийшла, то я думаю, що не можу виразніше показати свого «сокрушенія» і жалю, як просячи Вас сам о кару, о ту давно загрожену «бурю».

4. Говорив мені п. Прийма, що Ви на другий курс маєте знов прийти до василіанок. Се було б гарно. Там би Ви пізнали мою щиру товаришку по літературі – поетку панну Шнайдер, котра має з початком другого курсу обняти домашній надзір над ученицями.

Бажаючи Вам в кінці веселих свят і щасливого Нового року, остаюсь прихильний Вам,

Іван Франко.

Львів, д[ня] 4/1 1885

Записки посилайте до мене на адрес: Львів, редакція «Діла», ул. Галицька, ч[исло] 44, для І. Ф.

Примітки

Вперше надруковано: Літературна спадщина. Т. 1. Іван Франко. К., 1956 р., т. 1, с. 395. Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1246. Ціпановська Марія – тоді учениця учительської семінарії у Львові. У фондах Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ (відділ рукописів) зберігається лише один лист І. Франка до неї.

Кумберланд Річард (1632 – 1718) – англійський філософ-ідеаліст, представник так званої моральної філософії.

Охримовичівна Ольга – мабуть, родичка Володимира та Івана Охримовичів.

…своїм стихом в «Зеркалі» –… – У поезії «Сучасна літопись» («Нове зеркало», 1884, № 12 і 13) І. Франко писав:

Вам честь, дівчата! Таж Русі Ви цвіт

І кращої долі надія.

Тож шле літописець для всіх вас привіт

На ім’я Ціпановській Марії.

Прийма Іван (1864 – 1920) – громадський і педагогічний діяч у Галичині й на Буковині.

ул. Галицька, ч[исло] 44 – вулиця Галицька у Львові дуже коротка, і не має будинку з таким номером. Можливо, 14 (за сучасною нумерацією – Братів Рогатинців, 7)?

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 519 – 521.