15.09.1885 р. До М. П. Драгоманова

Ласкавий добродію!

Я слабий на очі, то аж нині одповідаю Вам. Поперед всього доношу сумну вість, що П[авли]к в Косові арештований. Нині доперва ми о тім дізналися. За що і про що – не знати. Коли що дізнаюсь, донесу.

Щодо газети, то, здається, дарма й говорити, коли діло стоїть так, як я Вам у попереднім листі розказав, т. є. коли українці бажають згоди і у нас грунту для нового видавництва поки що не видно. Чому українці так поступають і чому не держаться програми 1873-го, сього я не знаю. А котра така галицька молодіж забажала також згоди? – питаєте Ви. На те скажу, що забажали її найкращі люди з тих, які є. Що ж робити, коли кращих нема? Ви кажете: сотворити кращих. Добре, але як, якими силами?

Ви ж самі писали мені, щоб при виданні нової газети не надіятись на поміч з України, а опиратись на власних силах. Значить, опертись на тих самих силах, котрі ще треба сотворити. Звісно, Ви скажете: Ваша вина, що досі не сотворили. Але з рівним правом я скажу: і Ваша також, бо й Ви ж робите на тій самій ниві. Ви вказуєте мені сумну перспективу того, як за кілька літ витвориться новий рух, але не під моїм проводом. Дай боже! Хто і коли сказав Вам, що я бажав або бажаю проводу? Я ніколи до нього не рвався, бо не чуюся спосібний, доказом того хоч би й справа нової газети. Коли б я був П-кової натури, я би, певно, вже був не тільки зачав, але й скінчив її видавати.

А щодо alter ego Вашого, то позвольте мені стояти на своїм; я ніколи досі не чував, щоб у справах чисто літературних був звичай робити що-небудь per procuram, де вистарчить тільки власна робота і власне листовне порозуміння. Та досить о тім!

Тов[ариство] Шевченка віддало редакцію «Зорі» мені, звісно, не без уділу Парт[ицького] і Подолинського, хоч уділ сей ограничується на перегляді деяких статей; добір матеріалу залежить від мене. Чи довго се потягне – не знаю. Діяльність моя зачалась доперва вчора, д[ня] 14 вер[есня]. Є надія, що з Новим роком об’єм буде побільшений.

Ви помиляєтесь, думаючи, що се я передав у «Зорю» якісь матеріали з України. Маячанець (Ор[ест] Лев[ицький]) прислав свою статтю виразно для «Зорі», а більше (крім Кониського) ніхто нічого не присилав. Доперва тепер підуть повістки Мордовця, Комахи і др., як також статті Шульгіна, Терлецького, вірші Гетьманця, Руданського і т. п. З Новим роком почне печататись роман Свидницького «». Я, звісно, не смію тепер Вас ні о що просити, але побачимо, як піде діло до кінця сього року, то тоді й дальша річ буде.

Про «Gesta Romanorum» я розпитував у тутешніх польських літератів Бігеляйзена, Гіршберга, Брухнальського – всі вони кажуть, що ані друковані вони по-польськи не були, ані рукописний переклад їм не звісний.

Книжки «Зоря» і «Раєвський», котрі я вислав Вам, пропали, бо не були рекомендовані. Висилаю другий раз.

Посилки Ваші дійшли благополучно. Баронча «Fraszki» ніде дістати не можна. Чи звісні Вам Семенського «Powieści ludowe polskie, ruskie i litewskie»?

Що для праці біблейської самого Рейса може бути не зовсім досить, се я й уперед міркував. У мене досі, крім книжок, Вами присланих, є весь Ренан, Штраус – «Leben Jesu», Гаусрата дрібні письма, Ціттеля «Bibelkunde» і «Entstehung der Bibel». Потрібно б наразі талмудських пояснень до Старого завіту та апокрифів; історичні праці про жидів, як Duncker і Stade «Geschichte des Volkes Israel», є в бібліотеці університетській. Надто є у мене Schrader «Die Keilinschriften und das alte Testament». Що покажеться потрібним ще, крім тих книг, побачу при роботі.

Засилаю Вам щире поздоровлення.

Ваш Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1. Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928 р., т. 1, с. 118 – 120.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1343.

…чому не держаться програми 1873-го… – Йдеться про «Одвертий лист з України» («Правда», 1873, с. 660 – 664), надісланий київською Громадою за ініціативою М. Драгоманова до галицьких «народовців».

А щодо alter ego Вашого… – У листі до І. Франка від 2 вересня 1885 р. М. Драгоманов пропонував ввести до складу редакційного комітету планованого видання М. Павлика, який би представляв його думку в редакції (оскільки прізвище М. Драгоманова було під забороною).

…Ви помиляєтесь, думаючи, що се я передав у «Зорю» якісь матеріали з України… – Виступаючи проти реформи «Зорі», М. Драгоманов писав І. Франкові у листі від 2 вересня 1885 р.:

«Оце ще перечитав Ваш лист і тепер найбільше кинулось мені в вічі, що «Зоря» має матеріал з України. Я певнісінький, що той матеріал дано на Вашу газету. От і весь результат вашої унії-згоди…» [див.: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1. Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928 р., т. 14, с. 118].

Маячанець (Орест Левицький) прислав свою статтю… – Мається на увазі стаття «», надрукована в «Зорі», 1885, № 13 – 15 під псевдонімом «Левко Маячанець».

… повістки Мордовця… – У 20-му номері «Зорі» за 1885 р. надруковано оповідання українського та російського письменника Д. Мордовцева (1830 – 1905) «Старці» під псевдонімом «Данило М. Сліпченко».

Гетьманець – псевдонім М. П. Старицького.

«Gesta Romanorum» («Римські діяння») – середньовічна літературна збірка, яка складається з оповідань анекдотичного та легендарного характеру, частково з римського життя.

Бігеляйзен Генріх (1855 – 1934) – польський історик літератури та етнограф, знайомий І. Франка з часів співробітництва у журналі «Житє і слово».

Гіршберг Олександр (1847 – 1907) – історик, професор Львівського університету. Автор праць з питань літератури («Середньовічна польська поезія», «Ремінісценції в «Пані Тадеуші» з Гомера, Вергілія і Тассо» та ін.).

Семенський Люціан Іпполит (1809 – 1877) – польський письменник і літературний критик.

Штраус Давід-Фрідріх (1808 – 1874) – німецький філософ-ідеаліст, богослов.

Гаусрат Адольф (1837 – 1909) – німецький історик, займався історією християнства.

Ціттель Карл Шміль (1802 – 1871) – німецький протестантський богослов, автор законопроекту про релігійні свободи в Німеччині.

Шрадер Ебергард – професор східних мов, ассіріолог, член Академії наук у Берліні, досліджував Старий завіт.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 545 – 547.