20.03.1885 р. До Н. І. Кобринської

Ласкава пані!

Сердечно жалую, що мені не довелось бачитись і поговорити з Вами після вечерка. А так бажалось порозумітися з Вами щодо нової задуманої мною газети, упевнитись о Вашій помочі – про Вашу щиру прихильність до спільного нашого діла я й на хвилю не сумніваюся. Та що діяти – коли не довелось поговорити усно, то я отсе хочу сказати Вам письменно, що з кінцем цвітня (десь коло 20 – 25 н[ового] с[тилю] я бажав би випустити в світ першу книжку нового місячника «Братство». Провідні мислі нового видавництва вискаже коротко програма, котра слідуючого тижня повинна появитися і бути розіслана. Знаючи, що Вам, крім провідних мислей, цікаво знати також внутрішній розклад газети, я замічу ось що. Об’єм кожної книжки в місяць буде 6 листів, а уклад такий: 1-й лист – новела (коротка) і поезії; 2) роман, 3) стаття Остапа о Галичині, 3) стаття о Україні, 4) стаття о читальнях, 5) етнографія і матеріали за чергою: літературні, історичні і економічно-статистичні, 6) критика, бібліографія і хроніка суспільно-політичного життя русинів.

Вам і представити собі трудно, ласкава пані, з яким страхом і трепетом я приступаю до того видавництва, котре може статись основою або руїною цілої моєї будучини. Але не йде мені о себе, а йде о то, щоб запомогти, а не зашкодити тому святому ділу, котрому я взявся служити. І тим тяжче мені розпочинати видавництво, коли у нас з усіх боків бачу злу волю, ворожі та косі погляди, інтриги, сплетки і бог зна, які ще любезності, коли бачу, що люди, позуючи на наших проводирів, абсолютно не бачать і не хочуть бачити дальше свого носа і звужують програму діяльності до тої міри, що швидко в тих рамках тільки для них одних і буде місце. Тяжко мені, ласкава пані, розпочинати отсе діло, так тяжко, як коли б я вибрався на війну, в котрій, крім певної смерті, а то ще й ганьби людської, не жде мене нічого. Але я чую, що розпочати треба.

Чи можу просити Вас, ласкава пані, о підмогу Вашим знаменитим пером? Коли б була Ваша воля і змога зладити Вашу «Шумінську», то я радо помістив би її в першім номері. Надіюсь, що не відмовите мені.

До товариства жіночого не удаюсь, бо попросту боюся. Вийде номер, побачать, узнають, що варто попирати, – добре, а ні, то що діяти?

Щодо жіночого питання, то я бажав би мати які-небудь роботи, але не знаю, відки їх узяти. В першім н[оме]рі, впрочім, буде тикати тої матерії критична стаття о Вашій новелі «Задля кусника хліба». Не хотілось би мені печатати в газеті перекладів, ну, але як до того дійде, що конче буде треба, то нехай. Може бути, що мені удасться ще видобути з ред[акції] «Зорі» статтю Ореста Левицького «».

Поручаючись Вашій щирій приязні, остаюсь Вашим слугою.

Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: зб. Іван Франко, «Книгоспілка», 1926, с. 268 – 274.

Подається за автографом – Центральна наукова бібліотека Харківського університету, № 1414.

…стаття Остапа о Галичині… – Напевно, мається на увазі частина праці О. Терлецького «Літературні стремління галицьких русинів від 1772 до 1872 р.».

…стаття о читальнях… – Мається на увазі стаття про народні читальні М. Павлика, яка вийшла окремою книжкою (Галицько-руські читальні. Львів, 1887).

… Вашу «Шумінську»… – Мається на увазі надісланий авторкою для ознайомлення І. Франкові твір Н. Кобринської «Дух часу» (1883), який спочатку мав назву «Пані Шумінська». Вперше надрукований в альманасі «Перший вінок» (Львів, 1887, № 1, с. 177 – 195).

Левицький Орест (1848 – 1922) – український історик. Автор праць з історії України XVI – XVII ст., а також історичних повістей і оповідань.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 529 – 531.