17.03.1885 р. До К. К. Попович
| Львів |
Дорога товаришко!
Лист Ваш дістав і прочитав, вірші також, приложений листок передав панні Шнайдер. З віршів тільки один «Взимі» по переробленні може бути друкований, прочі мають тільки суб’єктивну вартість, для Вас самих, бо висказують тільки Ваші особисті успособлення, без жодного ширшого горизонту. Мені здається, що Ви зовсім без потреби вдаєтесь в розпуку; талант у Вас є, але нема тільки любові до діла; при кождім вірші Ви думаєте поперед всього не о тім, щоб зглибити і серцем огріти саму річ, але о тім, що на те скаже сей або той, хто буде се читати. Але я маю надію, що се мине, що Ви перебудете той критичний момент і праці Ваші можуть статися гарним вкладом в нашу літературу.
Щодо мене самого, щиро дякую Вам за співчуття, але смію упевнити Вас, що так воно зле не є, як Вам здається. Без потреби також Ви церемонитеся з Вашими прозовими утворами: один був слабий, для чого другий не має бути ліпший? Сміло лиш присилайте їх до мене! Перший н[оме]р моєї газети вийде по святах, десь в половині цвітня, а може, й борше, – тож чим більше матеріалу буде у мене під рукою, тим ліпше. Я надумався тепер видавати газету книжками, раз на місяць по 6 арк. і фонетикою. Що буде, то буде.
Ви просите, щоб я як-небудь додав Вам сили, надії. Що ж я можу Вам сказати, коли й сам я тепер в такім положенні, що бажав би, щоб хто мене покріпив та піддержав. Конечно, ані Вам, ані мені упадати і рук опускати не можна, може бути, що колись і для нас блисне сонце, завітає весна. А стежку рятунку я все-таки бачу лиш одну – роботу. Я суджу по собі: коли б не робота, я давно був би пропав серед тих противностей, які мені ласкава доля насилала і насилає. Вам, може, така рада видасться докором або пустою фразою, але вірте, що я бажаю Вам всього найліпшого і що помимо всього я зачисляю Вас до людей, стоячих найближче мого серця. Не хочу розписуватись на ту тему, щоб знов не стягнути на себе Вашого невдоволення і гніву, але маю надію, що Ваше успособлення швидко поправиться і що незадовго – перед великодніми святами – будь-що-будь побачимось. Жду Вашого листа і посилки і стискаю по-братерськи Вашу руку.
Ваш Іван Франко.
Примітки
Вперше надруковано: Іван Франко. Статті і матеріали, зб. 3, с. 89.
Дату листа і місце відправлення встановлено на підставі поштового штемпеля.
Подається за автографом – ЛНБ, ф. 29, № 658, с. 37.
Лист Ваш дістав… – Йдеться про лист К. Попович від 9 лютого 1885 р. [Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1615, с. 111 – 114].
… перед великодніми святами… – 1885 р. Великдень був 5 квітня.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 526 – 527.