15.04.1885 р. До О. Я. Кониського

Ласкавий добродію!

Сердечно перепрошую Вас, що аж нині беруся відповідати на Ваші два ласкаві листи. Вихід журналу справді відложили ми на 1-го юля, а то з слідуючих причин:

1) Треба провести докладну дискусію над програмою, а радше над провідними принципами нового видавництва, здати собі добру справу з того, яке становище заняти супроти поляків, москалів, женевської колонії, наших народовців.

2) Треба зложити хоч який-небудь комітет редакційний з людей місцевих, і то таких, котрі б справді робили і були б надто доволі незалежні, щоб не боятися якого-небудь пустого крику, і доволі поважні, щоб справді могли заінавгурувати новий поворот в трактуванні нашої літератури й нашої політики. Комітету такого тепер зложити годі, так як більша часть тих людей, на котрих в тій справі можна рефлектувати, зайняті своїми працями, кінченням фахових студій і т. і., і є надія, що з кінцем шкільного курсу будуть уже настільки вільніші, що зможуть посвятити велику часть своєї праці ділу журналу.

3) Треба переждати, поки хоч крихту проясниться теперішній хаос наших партійних відносин. Появлення «Миру» збило наших народовців значно з пантелику, і вони крутяться в полеміці з «Миром», мов білка в колесі, на дрібних формальностях та на пустих фразах, не сміючи ввійти в пояснення принципів. Ще нужденніше стоїть під впливом заінавгурованої Романчуком глупо-опортуністичної тактики справа виборів, справа безмірно важна для цілої України-Русі в теперішній хвилі. Виступаючи тепер з критикою, ми могли б стягнути на себе закид, що шкодимо справі, – нехай же доводять її до кінця, а ми побачимо і оцінимо здобутки.

У відношенні партії «Діла» до нової газети я бачу багато нещирості і злорадства. Вони бояться, що нова газета, а ще видавана етимологією, підкопле «Зорю», і для того хоч в друкарні Шевченка друкують «Мир», підкопуючий «Діло», не хочуть друкувати нашої газети, вимовляючись тіснотою місця. Гладил[ович] налягав на те, щоб видавати фонетикою, «а в такім разі, – додав від себе Б[еле]й, – ми колись, як буде багато анонсів, між анонсами інших газет помістимо й анонс вашої газети». О згіднім діланні з тими людьми, котрі не зносять ані одного слова хоч би й найщирішої критики, не може бути й мови; звісна річ, се ще не значить, щоб ставати до них ворожо, се значить тільки, що треба буде в програмі нової газети замаркувати свою відрубність, а обік того старатися вплинути на «Діло», щоб повернути його в напрямі трохи здоровішім. Впрочім, недалекий час, коли всі користі його політики покажуться ще докладніше, ніж показалися через заложення «Миру». То, чень же, самі факти навчать його трохи більшого розуму політичного.

Ось Вам коротка реляція о тім, як стоїть тепер справа. Ми тут готуємось до видавництва, збираємо матеріали, єднаємо людей (є надія, що між нашими співробітниками будуть д-р Смаль-Стоцький, д-р Горбачевський з Праги і деякі попи, д-р Сельський ввійде, мабуть, в склад комітету ред[акційного], я кінчу перший том Федоровича, з котрим надіюсь в двох місяцях упоратись. Грошей, зложених на фонд газети, разом з тими, [що] через Вас обіцюють хар[ків]ці, буде трохи більше як 600 з[лотих] р[инських], не вчисляючи в те ті видатки, які я досі вже поробив на ремунерації, a conto деяким авторам, а котрі виносять около 150 зр.

Прийміть, ласкавий добродію, мою щиру подяку за Ваші невтомимі старання около нової газети і заразом запевнення мого незмінного поважання до Вас і цілого Вашого дому. Кланяюсь Вам.

Ваш Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: журн. «Життя й революція», 1927, № 5, с. 239 – 240.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 77, № 126, с. 141.

… на Ваші два ласкаві листи. – Маються на увазі листи О. Я. Кониського від (16) 28 березня 1885 р. [Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1620, с. 1 – 4] і 30 (18) березня 1885 р. [там же, № 1603, с. 565 – 566]

Смаль-Стоцький Степан (1859 – 1938) – український мовознавець, літературознавець і культурно-освітній діяч, професор Чернівецького університету.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 534 – 536.