19.01.1902 р. До І. О. Бодуена де Куртене
| Львів | Львів, 19 січня 1902 р. |
Wielce Szanowny Panie Profesorze!
Pozwalam sobie rekomendować Wielce Szanownemu Panu mego kolegę i przyjaciela d[okto]ra Włodzimierza Kocowskiego, udającego się do Petersburga dla studjów slawistycznych, zwłaszcza na polu gramatyki. Proszę najuprzejmiej nie odmówić mu swych światłych rad i wskazówek i dopomóc do zorjentowania się w petersburskim uczonym świecie.
Przy tej sposobności chciałbym poruszyć jedną sprawę. Nasze Towarzystwo im[ienia] Szewczenki otrzymało od wdowy zmarłego Dykarewa pozostałą po nim rękopiśmienną spuściznę i maleńki fundusik na opublikowanie tego z niej, co uznamy za nadające się do druku. Rozglądnąwszy się w masie papierów, która daje świadectwo o ogromnej pracy i umysłowej ruchliwości zgasłego przedwcześnie pracownika, doszedłem do przekonania, że jeden człowiek nie podoła pracy naukowego wyzyskania i opublikowania tego zapasu. Umówiliśmy się więc z kol[egą] Kocowskim, że on weźmie na siebie lingwistyczne prace nieboszczyka, ja zaś folklorystyczne. Otóż wiedząc, że główne pobudki do prac lingwistycznych i cały ich kierunek u Dykarewa dany był przez Sz[anownego] Pana, upraszałbym bardzo omówić z p[anem] Kocowskim tę sprawę i ewentualnie zakomunikować nam do opublikowania to z korespondencyi ś[wietnej] p[amięc]i Dykarewa, co Sz. Pan uzna za stosowne.
U nas jest między innemi obszerny brulion jego pracy «O alternacjach fonetycznych», stylizowany w formie listu do Sz. Pana (z powodu Pańskiej książki). Czy list taki był Sz. Panu nadesłany i czy praca ta nadawałaby się do publikacyi? Za ewentualne króciutkie wspomnienia o Dykarewie pióra Sz. Pana, któreby można było umieścić na czele naszego wydania, bylibyśmy bardzo wdzięczni.
Z najgłębszym szacunkiem
D-r Iwan Franko.
Lwów, 19 stycznia 1902
Вельмишановний пане професоре!
Дозвольте мені рекомендувати Вам, вельмишановний пане, мого друга і приятеля д-ра Володимира Коцовського, що їде до Петербурга на славістичні студії, зокрема в ділянці граматики. Прошу ласкаво не відмовити йому у своїх світлих порадах і рекомендаціях та допомогти йому зорієнтуватися в петербурзькому вченому світі.
При цій нагоді я хотів би порушити ще одне питання. Наше Товариство імені Шевченка одержало від вдови померлого Дикарєва залишену ним рукописну спадщину і невеликий фонд на опублікування з неї того, що ми визнаємо придатним для друку. Зорієнтувавшись в масі паперів, яка свідчить про великий обсяг цих праць і духовну динамічність передчасно померлого працівника, я дійшов до висновку, що одна людина не зможе науково використати й опублікувати це багатство. Отож ми домовилися з колегою Коцовським, що він візьме на себе лінгвістичні праці небіжчика, а я фольклористичні. Знаючи, що головні поштовхи до лінгвістичних праць і увесь їх напрямок у Дикарєва даний був шановним паном, я дуже просив би Вас обговорити з п. Коцовським цю справу і, можливо, представити нам для надрукування те з кореспонденції покійного Дикарєва, що Ви визнаєте придатним.
У нас є, між іншим, обширний чорновик його праці «Про фонетичні альтернації», стилізований у формі листа до ш[ановного] пана (з приводу Вашої книжки). Чи такий лист був Вам надісланий і чи така праця годилася б для публікації? За можливі коротенькі спогади про Дикарєва пера шановного пана, котрі можна було б містити у вступі нашого видання, ми були б дуже вдячні. З найглибшою пошаною
д-р Іван Франко.
Примітки
В оригіналі друкується вперше.
Вперше надруковано в українському перекладі: Франко І. Твори в 20-ти т., т. 20, К., 1956 р., с. 593 – 594.
Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 836).
…Спогади про Дикарєва… – І. О. Бодуен де Куртене не подав своїх спогадів до збірника праць М. Дикарєва «Посмертні писання з поля фольклору й міфології», надрукованих у «Збірнику філологічної секції Наукового товариства імені Шевченка», т. VI, 1903 р.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 198 – 200.