4.05.1902 р. До О. М. Веселовського

Високоповажаний пане професор!

Запізнився я з відповіддю на Ваш ласкавий лист, хоч бажав дуже відписати Вам під першим його враженням і висловити насамперед своє щире співчуття з приводу тих клопотів, які постигли Вашу сім’ю й Вас самих. Дай боже, щоб такі клопоти й сама можливість їх якнайшвидше стали tempi passati та щоб якнайшвидше довелось і Вам, і нам, молодшим, споминати про них, як про темний коридор, що веде до просторої, світлої зали.

Мій знайомий не мав часу зайти до Вас удруге і виїхав із Петербурга. Так само через Ваші клопоти не був у Вас проф. Грушевський, що в ту пору також пробував у Петербурзі.

Сердечне спасибі Вам за вказівки до Николая. Поки що у мене, крім наших людових оповідань та вірувань, зібрано деякі нові рукописні тексти церковнослов’янські та старі легенди західноєвропейські. Лякаючися об’єму сього циклу, я відложив його на пізніше, бо задля цього мушу вибратися на якийсь час до Монахова; тут без найпотрібніших книжок нема що й починати. Та, проте, я розпочав оброблення іншої теми, що давно муляла мене, св. Климента Римського. Тут мені, в розборі псевдоклиментин, прийшлось потрохи йти також за Вашим слідом. План моєї праці такий:

1. Що ми знаємо про дійсного Климента Римського (свідоцтва св. Павла, Гермасового «Пастиря», лист Клим[ента] до корінфян, згадки Іренея та Тертуліана і пізніші).

2. Псевдоклиментини. Розбираючися в текстах, я наткнувся на житіє св. Климента в Димитрієвих четьїх мінеях і дійшов до того, що оригінал, по якому зроблено се житіє, то була «Επιτομη », перекладена на церк[овно]слов’[янський] і інкорпорована до Макарієвих великих четьїх міней. З уваги на контроверсію, яка піднялася в науці щодо значення тої грецької «Επιτομη» і на різні її редакції та можливу залежність від первовзору Гомілій і Рекогніцій, було би важно віднайти сей документ і опублікувати його.

Проф. Грушевський, заінтересований климентівськими текстами з іншого боку, писав уже до проф. Шахматова, чи не можна би з Археографічної комісії видобути (на наш кошт) копій сього просторого тексту («Послание Климента к Иакову, епископу ерусалимскому») і ще одного меншого. Відповіді досі нема.

Я позволяю собі звернути Вашу увагу на сей текст Епітоме. Коли б його опублікування входило в Ваші плани, то було би добре; коли ж ні, то я готов би в додатку до своєї праці опублікувати його. А може би, Академія згодилась опублікувати його в своїх «Изв[естиях]» з відповідним апаратом та вступом? Прогризшися крізь псевдо-климентинські тексти, я міг би, здається, зробити сю працю, якби у Вас не знайшлося когось здібнішого і охочого до такої роботи. Тексти в Мінеї стоять під днем 25 ноября.

3. Martyrium Clementis. Тут мені першому прийдеться покуситися на розбір сього твору, приписуваного Метафрастові.

3. Ефрема Херсонского чудо св. Климента о младенце.

4. Віднайдення мощей св. Климента Константином Філософом.

5. Мощі св. Климента в Києві.

Чи мені вдасться зробити з того всього щось путяще – не знаю. Те певне, що се не буде eine abschließende Arbeit, бо на кожнім кроці наскакую на брак книжок і мушу йти напотемки, тим більше, що, починаючи від 3 тому, комплікується історичними та міфологічними традиціями, а для їх опанування треба і ліпшої голови, і ліпшого апарату, ніж у мене. Ну, та дарма, попробую, що дасться зробити, а зроблю погано, то, як казав Гамлет, I will gain nothing but my shame and the odd hits.

До теми: Вавілон і гадюки стрічав у саксонській хроніці (Monum[enta] Germaniae, Scriptores qui lingua vernacula sunt, t. II) нотатку, що одного дня в році всі гадюки злітаються до Вавілону і облягають довкола вежу, а «папа» дає їм інструкції, куди котра має йти на дальший рік.

Остаюсь з глибоким поважанням.

Ваш Ів. Франко.

Примітки

Вперше надруковано: «Література і мистецтво», 1941, № 5, с. 49.

Подається за автографом, що зберігається в Інституті російської літератури в Ленінграді (Пушкінський Дім) (ф. 46, оп. 3, № 785).

…на Ваш ласкавий лист… – Лист О. М. Веселовського від 2 квітня 1902 р. (ІЛ, ф. 3, № 4230).

…з приводу тих клопотів… – Йдеться про арешт сина О. Веселовського – студента Петербурзького університету – за участь у студентському русі, про що О. Веселовський сповістив І. Франка у листі від 2 квітня 1902 р. (ІЛ, ф. 3, № 4230, с. 149).

Мій знайомий… – В. Г. Коцовський.

…за вказівки до Николая. – У згаданому вище листі О. Веселовський, зокрема, назвав книжку Шнелля «Sant Nicolaus» (1883 – 1885).

…мушу вибратися на якийсь час до Монахова… – тобто до Мюнхена. Поїздка не відбулася.

…у розборі псевдоклиментин – Йдеться про працю І. Франка «Святий Климент у Корсуні» та статтю Beiträge aus dem Kirchenslavischen zu den Apokryphen des Neuen Testamentes. I. Zu den Pseudoclementinen. – Zeitschrift für die neutestamentliche Wissenschaft und die Kunde des Urchristentum, 1902, с. 146 – 155).

Гермасового «Пастиря»… – Мається на увазі письмова пам’ятка, опублікована 1765 р. Див. про неї працю І. Франка «Святий Климент у Корсуні».

Іреней (? – 202 р.) – ліонський єпископ, автор теологічних трактатів, спрямованих проти християнських єресей.

Тертулліан Квінт Септемій Флоренс (між 150 – 160 – 222) – ранньохристиянський богослов і письменник.

…Четьї-Мінеї – щомісячні читання церковно-релігійної збірки, у яких містилися житія святих, перекази та повчання. Виникли у Візантії близько IX ст.

«Археографічна комісія» – наукова установа, створена 1834 р. в Петербурзі як тимчасова комісія для видання актів, зібраних археологічними експедиціями, з 1837 р. – постій« на установа для збирання, опису й видання документів та історичних пам’яток.

…Гомілій і рекогніцій. – Йдеться про твори духовного змісту (проповіді). І. Франко розглядає їх у праці «Святий Климент у Корсуні…».

Шахматов Олексій Олександрович (1864 – 1920) – російський філолог, академік Петербурзької Академії наук (з 1897 р.). У 1905 р. разом з іншими передовими російськими вченими виступав за скасування заборони українського друкованого слова.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 209 – 211.