27 – 28.11.1902 р. До М. І. Зубрицького
| Львів |
Високоповажаний отче добродію!
Сердечно дякую за прислані в саму пору рукописи. я передав проф. Грушевському, а решту все використаю в своїм «Архіві». Деканальні візити вже майже всі зложені, дадуть, мабуть, 2 аркуші друку. За ними підуть з моїм вступом документи про екскомуніку мшанецького присяжного. Споминки Лемця є у мене в оригіналі; я зробив копію і, крім Вашого вступу, дам також свій, у якім попробую пояснити значення того оригінального мемуару. Може, Вам цікаво буде знати план мойого «Архіву». Се має бути збірник причинків до історії духового розвою нашого краю в XVIII – XIX вв.
В першім томі будуть три часті:
І. Знадоби до історії духовенства, а власне:
1. Чотири пастирські листи єпископів Афанасія і Льва Шептицьких з рр. 1745 – 1759.
2. Знадоби до історії світського сільського духовенства (Ваші візити дек[анальні]).
3. Екскомуніка в Мшанці.
4. Руське духовенство в боротьбі з нар[одними] віруваннями при кінці XVIII в. (пастирські листи Білянського і т. п.).
II. Знадоби до історії руського шкільництва в XVІІІ – XІX в.
1. Руські школи в перемиській діецезії за єп[ископа] М. Рила.
2. Руське шкільництво 1800 – 1820 р.
3. Ваша деканальна куренда про школи.
4. Руське шкільництво 1820 – 1848.
5. Доля руського вчителя (документи).
III. Знадоби до історії письменства й науки
1. Галицько-руська бібліографія 1772 – 1800 рр.
2. Вірші Лодія.
3. Спомини Лемця.
4. Листи Гудза, Ангеловича, Гриневецького, Компаневича, Венед. Левицького та О. Левицького.
5. Руські писання Ст. Петрушевича.
Як бачите, матеріал інтересний і свіжий, декуди майже не тиканий. У мене протягом років назбиралося такого матеріалу досить багато; не опублікувавши та не розшолопавши його, годі братися до писання історії нашого письменства та нашої освіти. Надіюся, що на тім однім томі не станемо; рік 1848 аж проситься, щоб йому присвятити окремий том; сама тема: русько-польські відносини заслугувала б на цілий том.
Збірка всього того, що тоді поляки писали про руську справу, засоромила б, мабуть, самих розумніших поляків і показала б одне з джерел тої неприхильності русинів до них, на яку вони так жалуються. Маємо тут гарні матеріали й до пізніших часів – [18]50-их і 60-их років. Ну, та се все коли те що буде. Тепер аби склеїти том І та збудити у людей смак до збирання подібних причинків; я певний, що у нас можна би ще не одне цінне зерно вирятувати від затрати.
Другий том моїх приповідок ще не вийшов. Тільки тепер, як скінчу III том апокрифів, візьмуся до приповідок.
У нас повстала гадка вибрати Вас дійсним членом історичної секції. Чи могли б Ви десь колись приїхати на засідання, от так 2 – 3 рази до року?
З правдивим поважанням
Ваш Ів. Франко.
Мій адрес: ул. Понінського, ч. 4
Примітки
Вперше надруковано: Українське літературознавство, вип. 1. Іван Франко. Статті і матеріали. Львів. 1966 р., с. 148 – 149.
Датується на основі запису рукою М. Зубрицького: 1.XII 902.
Подається за автографом, що зберігається у відділі рукописів Наукової бібліотеки ім. В. Стефаника АН УРСР (ф. М. Возняка, № 660, п. 150, с. 6 – 7).
…прислані в саму пору рукописи. – Матеріали, які М. Зубрицький доопрацював за порадою І. Франка.
…документи про екскомуніку мшанецького присяжного. – В «Матеріалах до культурної історії Галицької Русі XVIII і XIX віку» вміщена Франкова публікація «Екскомуніка в с. Мшанці 1773 р.», с. 47 – 50.
Вірші Лодія… – До згаданого видання вірші Петра Дмитровича Лодія (1764 – 1829), вітчизняного просвітителя, філософа і юриста, українця за походженням, не ввійшли.
Листи Гудза, Ангеловича, Гриневецького, Компаневича, Венед. Левицького та О. Левицького. – І. Франко називає Андрія Ангеловича (1766 – 1820) – професора церковного права, автора рукописної праці «Право канонноє»; Модеста Гриневецького (1758 – 1823) – професора і ректора Львівського університету; Варлаама Компаневича (1779 – ?) – церковного діяча; Венедикта Левицького (1789 – 1851) – професора богословія Львівського університету, ректора духовної семінарії, цензора українських книжок і театральних вистав (не дозволив друкувати альманах «Русалка Дністровая») та Осипа Левицького (1801 – 1860) – українського письменника, професора богословія, автора першої в Галичині граматики української мови. Жодних матеріалів названих осіб у згаданому збірнику не вміщено.
Руські писання Ст. Петрушевича. – У збірнику, про який йдеться в листі, жодних творів С. Петрушевича (1772 – 1860) – українського громадсько-культурного діяча і письменника, автора п’єси «Муж старий – жінка молода» не вміщено. Багато віршів, байок, афоризмів, статей українською, а також польською та німецькою мовами цього автора зберігається у фонді І. Франка (ф. 3, № 3132, 3615 – 3618, 3621, 3622, 3919, 3920).
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 217 – 218.