4. Спроби Свистельницького чинити опір

Іван Франко

Війна почалася насамперед паперова. В львівських і галицьких судах посипалися скарги Шумлянського і його свояків та прихильників на Свистельницького, а знов Свистельницького і його приятелів на Шумлянського. Свистельницькому закидали, що неправно присвоює собі титул епископа, бо яко чоловік два рази жонатий він не мав права навіть висвячуватися на попа; далі те що через підкуп краденим способом здобув собі королівську номінацію, що його вибір був безправний, бо вибрали його при замкнених дверях п’ять осіб його свояків.

Противна сторона закидала Шумлянському безправне присвояння єпископського титулу, неважний вибір, бо відбутий в приватнім домі і не підтверджений митрополитом, неважне посвячення, доконане якимись грецькими жебраками, підкупом здобутий королівський привілей і численні надужиття, напади, розбої та збиткування над людьми. Далі закидали йому, що він за гроші настановляє на попівство людей негідних і злочинців, грабує церковні маєтки, в’язнить духовні особи і напав поночі на святоюрську кафедру.

Вигнаний з львівської кафедри Свистельницький подався до Галича, де жило багато його свояків і прихильної йому шляхти, де також міщанство було за ним. Він зайняв у своє посідання єпископські добрав Крилосі, відправляв службу божу як правдивий єпископ і зібрав собі узброєну дружину з різних відважних пройдисвітів, таку, як мав Шумлянський. Щоби забезпечити себе від нападу з боку противника, він випросив у уряду, що сей наложив на обох суперників вадію в сумі 50 000 зл. р.: один і другий мусив зложити таку суму до каси, а хто би напав на другого перед полагодженням їх процесу, тратить вадію. На тім Свистельницький і успокоївся, але Шумлянський не дрімав.

В Києві йшла така сама боротьба за митрополію, як у Львові за єпископство. Повстали дві партії. Одна хотіла мати митрополитом Винницького, друга вибрала Тукальського. Винницький був ворогом Шумлянського, Тукальський став по його боці і 8 мая 1668 р. видав пастирський лист до духовенства львівської єпархії, в котрім признав Шумлянського одиноким правим єпископом, заявив, що клятва, яку кинув на нього Винницький по нападі на Юр, є неправна, і візвав усіх, щоби були йому послушні. А дня 12 липця 1668 р. король Ян-Казимир написав лист до галицького старости, в котрім сказано, що привілей, виданий Свистельницькому, касується отсим письмом і наказується старості, щоби допоміг правому владиці Шумлянському обняти єпископство. Другим листом король завзивав руське духовенство і весь народ до послуху Шумлянському.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 47, с. 153 – 154.