7

Іван Франко

Ні одного слова

Не міг промовить Каїн, ні одної

Продумать думки – весь він, всім єством

Зтонув в тім виді, що стеливсь під ним.

[Усі дива, всі загадки буття,

Що мучили його не раз, усі

Стежки і промисли господні стали

Враз ясні перед ним, неначе книга

Прочитана. В картинах безконечних

Перед його очима промайнуло

Все те, що мало статися колись

На тій землі, котру добром усяким

Бог насадив, а він на ній посіяв

Зерно братоубійства.]

Коротко

Чи довго се тривало – він не вмів би

Сказать. Затопленому в вид один

Хвилина за роки ставала. Всі роки

Блукання, мук, грижі, весь труд безмірний

Проклятого життя – все те нічим здалось,

Мов порошинка в морі, потонуло

В тій хвилі чистого, святого щастя,

Якого він не смів і сподіватись.