3. Ангел шукає винних

Іван Франко

Мов сонечко за хмарою, померк весь вид прихожого,

І бачилось, що думка враз із джерела негожого

Булькнула й радісні думки, мов луг цвітистий, залила.

Додолу він схилив лице, а думка ось яка була:

«Ну, ось і перший ступінь мій в нове життя, – а вже хибний!

Ось чистоту неси в той бруд, а в перший миг – ти й сам брудний!

Ось тут ти інших вчи добра і сам не допускайсь вини;

А сам у першій хвилі ти вже завинив! Добро чини

Одному – проти другого се зло! Змилосердись над тим

Нещасним, порятуй його – ти вже злочинець тим самим!

Бо, бач, се панський ліс, чуже добро, – він крадіж поповнив, –

А ти, що помагав йому, ураз із ним теж завинив!

О боже, чи на те ж зійшов закон твій вічний, щоб давив

Багатий силою його убогих, знищених братів?

І чи на те ж ти заповідь свою великую поклав,

Щоб сильний нею здирства всі, усяку кривду покривав?

Бо хто ж тут винен? Чи ж отсей бідак, що, щоб огріть дітей дрібних,

Щоб ложку страви заварить, холодну смерть прогнать від них,

З плачем в сусіда випросив конят і ніччю в ліс чужий

Поїхав по дрова? Чи ж він вже злодій через те тяжкий?

Або чи винен гаєвий, що, якби здибав його тут,

Без милості погнав би в двір, де лайка та побої ждуть,

І наказ ще – украдене тяжко та гірко відробить?

Ні, гаєвий своє б зробив: він служить, він же хоче жить.

А пан, хіба ж він винен тут? Він найменше! Його майно.

Значить, чужий не руш, хіба за гроші, – так і слід воно!

А переступиш, караний будеш, – і се закон велить.

Все по закону, а проте, як тяжко людськість тут терпить!

О боже! Чи хіба сам твій закон усьому тут вина,

Що ставить межу між людьми, де по природі меж нема?

Чи найбільш я тут винен? Чом в нещасті я допомагав,

А наперед: чиї дрова, чий ліс, чий віз, – не розпитав?

Та ні, хоч був би знав я крем, що ліс чужий, дрова чужі,

Чи ж був би я покинуть міг отсього бідака в біді?

Значить, подвійная моя вина! Нехай і так! Нехай

На мене вся вина! За ню мене лиш, господи, карай!»

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 4, с. 394 – 395.