Докори

Переклад Івана Франка

Не докоряй мені докорами своїми,

Коли душа моя страждає від розлуки

З тією, що мене в кайдани окувала!

Не вимагай терпливості ні краплі,

Бо – їй же богу – вся моя терпливість

Мене покинула. Коли ж тепер

Мене ти до розваги впоминаєш,

Я не послухаю. Отсе тут стою

І домагаюся я повної любові.

Вони насильно здержали мене

Від бачення з коханою моєю,

Та я – на милість божу – не бажав

Ані не помишляв нічого злого.

Коли лише ім’я її почую,

То кості всі мої тремтять, неначе

В пташини тої, що шуліка гонить.

А тому, хто мені любов’ю докоряє,

Скажи: «Свою сестрінку він кохає!»

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 175.