Туга («О господи, царю…»)

Переклад Івана Франка

О господи, царю над п’ятьма царями,

Спаси мене з тої тяжкої неволі,

А тій, що на мене наводить ті муки,

Пошли мої смутки та болі!

Ти ж знаєш, огнем я палаю гарячим,

І мила моя теє знає,

Та серце у неї запекле й жорстоке,

Ні раз милосердя не має.

Чи довго ж ще мушу у своєму горі

Її так сердечно кохати?

Чи довго ж вона ще у моїм безсиллі

Чуття моє буде топтати?

В безмірній тривозі, немов ошалілий,

Блукаю, як птах у любови,

Ніде не находжу потіхи й поради,

Від неї ж лиш самі погрози й відмови.

Чи довго ж мені ще так сохнуть і в’януть

У тім безнадійнім коханні?

Чи справді ж від нього мені пропадати

У жизні моєї заранні?

О ти, що так гордо мені відмовляєш

Солодощів ласки твоєї,

Чи ж ти така певна незмінності щастя

І доброї долі своєї?

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 172.

Лист на сайт