1. Старинний Вільгельм Тель

Кней Лентул Гетулійський

Переклад Івана Франка

Алкон побачив свого сина,

Як пажерливая змія

його головку обкрутила.

«Ой сину, радосте моя, –

Зітхнув отець в страшній тій хвилі, –

Чи мушу ж я тебе втерять?»

Та в тій же хвилі лук тугий свій

Він туго вспів уже нап’ять.

Пустив стрілу, не дрогнувши на мить,

І понад самим тіменем хлопчини

Шарнуло вістря й здужало пробить

Пащеку лютої личини.

На дубі, під котрим се сталось,

Повік зарікшися стріляти,

Отець повісив лук і сагайдак свій,

Щоб своїй штуці й щасті свідка дати.

Примітки

Автограф № 414, с. 119.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 310.