19.02.1893 р. До М. П. Драгоманова
| Відень |
Вельмишановний добродію!
Лист Ваш дістав і здивувався, що Ви й досі не одержали пакета. Мені тоді ворожили на залізниці, що воно буде йти з 14 днів, та я не хотів вірити. Аж воно вже трохи не місяць! Звістіть, будьте ласкаві, чи прийшло, а то я піду і буду рекламувати.
«Народу», № 3, дістав майже рівночасно з Вашим листом. Пощо властиво П[авли]к написав мені переписку, я не знаю; адже він перед тим уже звістив мене був листом, що моя коресподентка опізнилася і що він не міг викинути моєї замітки. Та я о його «кореспонденцію від ред[акції]» ані полемізувати, ані гніватися не думаю.
Я згоджуюсь також з Вами і з П-ком в суді про виступ віденців і, здається, в такім дусі писав Вам уже давніше, та тільки знов не розумію, пощо П-к, крім річевої полеміки, дразнить їх такими речами, як «кореспонденція» Є. Левицкому і відмова друкувати статтю Будзиновського. Заслонюватися тим, що, мовляв, тепер будемо друкувати самі статті про аграрні справи, не випадало, раз, тому, що «Народ» письмо політичне, а не аграрно-економічне, по-друге, тому, що сам П-к про ніяку аграрну справу нічого писати не буде, а по-третє, тому, що фрази сеї ужито тільки на те, щоб зав’язати рот Будз[иновському], котрий тепер говорить: коли П-к із моїх статей друкує тільки те, що відповідає його цілям і його поглядам, а не те, що я вважаю найважнішим, то я ані стрічки більше до «Народу» не напишу. Щодо себе особисто, то я, звісно, писати до «Народу» буду і розколу ніякого в партії робити не думаю, та тільки тепер на якийсь час прошу о звільненні від обов’язку, поки не скінчу своїх екзаменів.
До Тов[ариства] Шевч[енка] я б радив Вам вступити, та тільки без ніяких ультиматумів, принаймні щодо моєї особи. Мене не просять вступати, а хоч би й просили, то я не вступлю після торішнього скандалу. Я торік подавався сам, зложив гроші вкладкові, а тепер не маю охоти повторяти сього експерименту, бо ану ж збори знов не приймуть. Коли Вас просять, значить, міркують, що збори Вас приймуть.
Не знаю, про яку війну між коломийцями і Будз. Вам пишуть. Окілько знаю, Будз. сидить у Відні і ні про яку війну не думає. Хотів писати якісь спростування на статтю П-ка про з’їзд мужів довір’я, та я йому відрадив. Про більше нічого я не чув. До коломийців він відноситься з повагою, і я не розумію, чого б йому з ними воюватися. Впрочім, побачусь з ним і розпитаю.
Щербатський Вам щиро кланяється, та приїхати до Вас, мабуть, не вспіє. План своєї подорожі він скоротив тільки до Трієста і Венеції. Адрес його: Wien, VIII. Schlösselgasse 15, Thür 10. Про щось хоче Вам писати Ягич, бо розпитував про Ваш адрес.
Так що мені робити з словником жидівським?
Засилаю Вам і Вашій сім’ї низенький поклін.
Ів. Франко.
19 II 93
Р. S. Коскена ще не дістав, та прочитав його худу статейку про В[арлаама] і Йоас[афа] в Hofbibl. А видання саме чудесне!
Примітки
Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 411 – 412,
Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1436).
…«кореспонденція» Є. Левицькому… – Йдеться про зауваження М. Павлика до допису Є. Левицького «Віче віденських русинів» («Народ», 1893, № 1) – див. «Народ», 1893, № 3, с. 31.
Будз[иновський] Вячеслав (1868 – 1935) – український письменник та історик.
До Тов[ариства] Шевч[енка] я б радив Вам вступити… – У листах від 3/15 та 25 квітня 1893 р. М. Драгоманов повідомив Франкові, що вступати до Товариства не буде (див.: Матеріали, с. 412 – 415).
…я не вступлю після торішнього скандалу. – 1892 р. І. Франко мав намір вступити в члени товариства «Просвіта» і Товариства імені Шевченка, але не був прийнятий (див. лист 179 та зб.: Іван Франко, Документи і матеріали. 1856 – 1965. К., 1966, с. 155).
Не знаю, про яку війну між коломийцями і Будзиновським Вам пишуть. – У листі від 2/14 лютого 1893 р. М. Драгоманов писав Франкові про взаємини, які склалися між окремими групами радикалів, «народовців» і «москвофілів» (див.: Матеріали, с. 410).
Хотів писати якісь спростування на статтю П[авли]ка про з’їзд мужів довір’я… – Йдеться про статтю М. Павлика «В справі консолідації русинів» («Народ», 1892, № 2, с. 19 – 20).
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 385 – 386.