13.06.1893 р. До М. П. Драгоманова

Вельмишановний добродію!

Лист Ваш дуже мене втішив. Не одержуючи від Вас ніякої звістки, я вже почав був непокоїтись за Вас.

Коли буде мій екзамен, я ще й сам не знаю. Жду, коли визначать термін, а за той час перечитую дещо по тих питаннях, з котрих прийдеться екзаменуватись. Пройшов Пекарського «Наука и литерат[ура] при Петре В[еликом]», Шляпкина «Св. Димитрий» та ще дещо спеціальне по чеській іст[орії] літ[ератури] часів гуситських, а в вільних хвилях упиваюся сербськими піснями Вука і перекладую з них, що мені особливо сподобається. Хотів би я поперекладати і з часом видати усі легенди сербські, а надто вибірку з пісень гайдуцьких, полишених набоці Старицьким; в деяких дуже інтересні новелістичні теми.

Не розумію, що таке вийшло з Гр[евс]ом: Щерб[атський] казав мені, що він ще з Відня вислав Вам лист петербуржців. Невже не вислав?

Арешт у Харкові вийшов справді із-за нас, т. є. із-за книг моїх і Ваших, виекспедійованих Байд[зренк]ом. У польських часописях була телеграма, що жид, котрий перевіз книги, був в порозумінні з жандармами, та се тільки догадка, бо чоловіка, котрий відібрав книги з залізниці, не арештовано, і взагалі арешт вийшов аж у дві неділі по одержанні книг.

Мій фантастичний рахунок зі 100 000 був тільки рефлексом фантастичних рахунків П[авли]ка, котрий писав мені про намір зробити «Народ» щоденним або тижневим виданням, поселити мене і ще декого в Коломиї і т. ін. В усякім разі я дуже б був рад, щоб Arbeitergeb[er] приїхав, і рад дуже за коломийське віче та за з’їзди відпоручників громад. Та видавництва, а особливо «Народ», дуже слабі: якби не Ваші писання, котрі звичайно годяться для більшого журналу і повинні б стояти серед довшого ряду писань про біжучі місцеві справи, то абсолютно не було б що читати. Сойм, рада держ[авна], справа чесько-німецька, і т. ін. не існують для «Народу».

У нас тут тепер cause célebre – демонстрація проти митрополита. Хід фактів Вам, певно, буде вже звісний по газетах; шлю Вам документ – прокламацію буковинців у тій справі. Наші радикали, котрих також 5 – 6 було на двірці, лагодять і від себе прокламаційку; не знаю, яка вона буде. Я не був між демонструючими, та ось чую, що якась добра душа і мене туди приплутала. Справа піде, мабуть, на дорогу карного слідства.

Щире спасибі Вам наперед з[а] книги. Я тут, у Відні, хоч дуже небагатий на гроші, купую, що можу, з фольклористики, щоб у Галичині не бути як без рук. Dunlop – Liebrecht у мене є, то не висилайте. Був колись-то у Krauss’a і переглянув VIII т. «Сборника», бачив Вашу величезну статтю про сотворения світу і тексти церковно-слов[’янських] легенд. Аналогічну збірку варто б видати і у нас, та хто її видрукує?

Щодо друкування моєї дисертації, я ще нічого не знаю. Чи вдасться видрукувати її де-небудь по-німецьки, я сумніваюся; Ягич у свій «Archiv» її не візьме, для сього вона замало філологічна. Я хотів було друкувати першу главу в «Зап[исках] Тов[ариства] Шевч[енка]» по-руськи. Коли хочете, можу вислати Вам по екзамені цілу рукопись до перегляду, а якби годилась для «Сборника» , то я й радніший.

Вчора (12 іюня) був вечерок чеського Akad. Spolku, на котрім були делегати всіх слов[’янських] акад[емічних] товариств. Проводив Масарик. Були й Щерб[атський] і москвич Север’янов з Рум[янцевського] муз[ею]. Пізнався з чеським поетом Махаром, котрий запросив мене, щоб я бував у нього.

Вульфів ще не було.

На сьому кінчу і засилаю Вам щире поздоровлення.

Ваш Ів. Франко.

13/VI 93

Р. S. Щерб[атський] через тиждень виїжджає з Відня в свою Новгородщину. Жаль дуже.

Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 418 – 419.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1440).

Лист Ваш дуже мене втішив. – Йдеться про лист М. Драгоманова від 7 червня 1893 р. (див.: Матеріали, с. 417 – 418).

Пекарський Петро Петрович (1827 – 1872) – російський літературознавець, історик, бібліограф. Автор праці «Наука и литература в России при Петре Великом» (1861).

Шляпкін Ілля Олександрович (1858 – 1918) – російський історик літератури, професор Петербурзького університету, автор праці «Си. Димитрий Ростовский и его время» (Спб., 1891). Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 1289.

…упиваюся сербськими піснями Вука… – Видатний сербський фольклорист і філолог Вук Караджич зібрав і видав «Малий слов’яно-сербський пісенник простого люду» (1814), «Сербські народні пісні» в 4-х книжках (1823 – 1833) та ін.

Хотів би я поперекладати із часом видати усі легенди сербські, а надто вибірку з пісень гайдуцьких, полишених на боці Старицьким… – Михайло Петрович Старицький, починаючи з 1870 р., друкував у періодичних виданнях свої переклади з сербського фольклору, а у 1876 р. видав збірку «». Пізніше І. Франко переклав кілька народних пісень із зібрання Вука Караджича.

Dunlop-Liebrecht у мене є… – Йдеться про працю Джона Коліна Денлопа «The history of fiction» (1842), переклад якої німецькою мовою в 1851 р. здійснив Фелікс Лібрехт. Два примірники зберігаються в бібліотеці І. Франка, № 2147, 311.

…бачив Вашу величезну статі ю про сотворения світу… – Очевидно, йдеться про статтю М. Драгоманова «Замітки про слов’янські релігійні та епічні легенди», надруковані у вид.: Сборник за пародии умотворения, наука и книжнина, кн. 7 – 8. Софія, 1892.

Щодо друкування моєї дисертації… – Праця «Варлаам і Йоасаф» друкувалася в 1895 – 1897 рр. в ЗНТШ; окремою книжкою опублікована 1897 р.

«Archiv» – очевидно, мається на увазі журнал «Archiv für slavische Philologie».

Масарик Томаш Гарріг (1850 – 1937) – чеський політичний діяч, філософ, у 1882 – 1914 рр. – професор Празького університету.

Север’янов Сергій Миколайович (40-ві роки XIX ст. – 1918) – російський вчений, знавець слов’янських мов, співробітник Румянцевського музею у Москві.

Румянцевський музей – музей, створений 1831 р. у Петербурзі на основі величезної колекції книжок, рукописів, етнографічних та нумізматичних матеріалів, зібраних російським державним діячем, дипломатом, колекціонером Миколою Петровичем Румянцевим (1754 – 1826); у 1861 р. переведений до Москви. Тепер Державна бібліотека СРСР їм. В. І. Леніна.

Махар Йозеф Сватоплук (1864 – 1942) – чеський поет.

Вульф – вчений-мінералог.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 406 – 408.