2.08.1893 р. До М. П. Драгоманова

Вельмишановний добродію!

Даруйте ласкаво, що не писав Вам з Відня. За розтряском, і гризотами, та біганиною до промоції не встиг, а після промоції того ж дня мусив зараз же виїжджати з Відня, бо не було за що й дня одного довше прожити. У Львові пробув дня два, та також прийшлось бігати сюди та туди по різним ділам, а попавши на село між дітей, ліси та річки, я й думати перестав про все, що пахне книжкою, пером та чорнилом. Тільки дворазовий побут у Коломиї обертає мене на путь писательства, та й то тільки періодично.

Порт’єрові в Hotel de France пишу сьогодні ж з Дрогобича.

Позвольте й мені прилучити свій голос до Даниловичевого в справі «Нар[одної] волі». Термін, може, й нещасний, не перечу, та все-таки гріх не такий смертельний, як Ви собі уявляєте, бо «воля» у нас зовсім не те значить, що у москалів. Жаль, що Arb[eiterge]ber, бувши при зав’язанні комітету, не звернув увагу на невідповідність назви: тоді ще можна було її змінити, а тепер, коли вона враз зі статутами затверджена намісництвом, сього не можна без ухвали нових загальних зборів. А як перевести таку ухвалу через загальні збори, чим її мотивувати нашим селянам, котрим назва подобалася, а котрі про рос[ійську] «Нар. волю», про якобінізм і диктатуру більшості нічого не второпають? Я маю надію, що розваживши се, Ви перестанете брати річ надто трагічно і робити з неї квестію кабінетову.

Боюся, що будете лаяти мене за камінець, котрий я кинув на свіжу могилу «Січі», причім рушив неделікатно Вашу улюблену дитину – бібліотеку «Січі». Вірте, живучи у Львові, я так само з набожністю зітхав до неї, та й сам не був би, може, й досі міг читати в оригіналі Островського, Достоєвського і др., якби не ся бібліотека. Та тим більше болюче було моє розчарування, коли я доочне побачив ті «бренные остатки», ті disjecta membra, що тепер носять назву бібліотеки «Січі», і почув, з яким жахом січовики один за другим зрікалися бібліотекарства, коли їм ставлено услів’я впорядкувати бібліотеку.

Кінчу сей лист, бо кваплюся на залізницю, щоб їхати до Дрогобича. Надіюся на днях вернути до Львова, відки напишу Вам знов. Туди ж (Lwów, redakcja «Kurjera Lwowskiego», Chorążczyzna, N 5) прошу адресувати до мене, коли що писатимете.

Щирий поклін Вашій в[ельми]п[оважній] добродійці, д. Вовкові і д. Гревсу, коли він є в Парижі.

Ваш Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 422.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1442).

Тільки дворазовий побут у Коломиї… – Йдеться про приїзд І. Франка до Коломиї 18 – 19 липня 1893 р., де разом з М. Ковалевським, М. Павликом та С. Даниловичем обговорювалось питання про дальше видання журналу «Народ» (див.: Переписка, т. 7, с. 242), та 30 липня 1893 р., коли було створено угруповання «Народна воля» (див.: Переписка, т. 7, с. 255 і далі).

Порт’єрові в Hotel de France пишу сьогодні… – У листі від 22 червня 1893 р. М. Драгоманов писав І. Франкові, що куплені для нього книги залишені у порт’є у Відні, Schottenring, Hotel de France, 22 (див.: Матеріали, с. 421).

Позвольте її мені прилучити свій голос до Даниловичевого в справі «Нар[одної] волі». – Йдеться про полеміку між М. Драгомановим, М. Павликом, С. Даниловичем, І. Герасимовичем та іншими з приводу назви створюваного близького до радикальної партії угруповання «Народна воля», перші збори якого відбулися 30 липня 1893 р. у Коломиї. Виголошена тут промова І. Франка була опублікована в журналі «Хлібороб», 1893, 1 серпня, та введена в текст статті «Перші збори «Народної волі»» («Діло», 1893, 19 (31) липня); див. також: Переписка, т. 7, с. 255 – 280; «Народ», 1893, № 16, с. 172; Матеріали, с. 423.

…про рос[ійську] «Нар[одную] волю»… – І. Франко має на увазі таємну революційно-народницьку організацію в Росії (виникла 1879 р.), основною метою якої було повалення самодержавства і встановлення демократичної республіки, методами боротьби вважала індивідуальний терор. Після вбивства царя Олександра II (1881 р.) організація фактично припинила діяльність, її друкованим органом була газета «Народная воля» (1879 – 1885).

Якобінізм – якобінська диктатура, революційно-демократична диктатура у Франції за часів Великої буржуазної революції кінця 18 ст., відображала інтереси міської дрібної і середньої буржуазії, більшості селянства та плебейських мас.

…будете лаяти мене за камінець, котрий я кинув на свіжу могилу «Січі»… – Очевидно, йдеться про статтю І. Франка «З поводу розв’язання тов. «Січі» і «Буковини» у Відні» («Народ», 1893, № 15, с. 132 – 137). Див.: Матеріали, с. 423.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 411 – 412.