Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

26.02.1904 р. До А. Ю. Кримського

Львів

Дорогий товаришу!

Звернено мою увагу на те, що для укр[аїнської] літератури в Слов[никові] Брок[гауза] і Єфр[она] постійно заангажований проф. Сумцов. Супроти того дуже можливе, що я напишу статтю, а редактор скаже: вибачайте, ми вже маємо. Тому я до д. Венгерова не писав нічого, а отсе звертаюся до Вас, може, будете ласкаві написати д. В[енгер]ову, як стоїть се діло. Я статтю підготовляю, але до писання візьмуся аж тоді, як дістану від нього формальні запросини.

Цілую Вас.

Ваш щирий Ів. Франко.

Р. S. З запросинами на з’їзд славістів, мабуть, якась нечиста сила баламутить. Поляки подіставали всі особисті запросини, а до нас ледве-не-ледве прислали запросини до Наук[ового] тов[ариства] ім. Шевченка з тим, щоб воно вислало одного або двох делегатів, а особисто не запрошено нікого. Натомість усі москвофіли, навіть такі докторизовані осли, як Вергун, Яворський та Святитський, подіставали особисті запросини. Что сей сон значит?

Ів. Франко.


Примітки

Вперше надруковано: Франко І. Твори в 20-ти т., т. 20, К., 1956 р., с. 602.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 91).

Сумцов Микола Федорович (1854 – 1922) – український фольклорист, етнограф і літературознавець, член-кореспондент Петербурзької АН (з 1905 р.), академік АН УРСР (з 1919 р.). Збереглося три листи М. Сумцова до І. Франка (ІЛ, ф. 3, № 1620, 1634, 1725).

Натомість усі москвофіли… подіставали особисті запросини. – Царський уряд, як і окремі російські вчені, що дотримувалися реакційних поглядів, всіляко підтримували галицьких москвофілів і, навпаки, вороже ставилися до прогресивних українських вчених.

Вергун Дмитро Миколайович (1871 – 1951) – реакційний галицький публіцист-москвофіл, видавець ретроградного журналу «Славянский век» у Відні (1900 – 1905), поет.

Святитський (літературний псевдонім Іларіона Семеновича Свєнціцького; 1876 – 1956) – український філолог та мистецтвознавець. Зробив вагомий внесок в історію української науки. І. Франко припустився необ’єктивності, поставивши цього вченого в один ряд з Д. Вергуном та іншими і давши йому таку різку оцінку.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 238.